Не рідні - Ольга Джокер

Я піднімаюся на другий поверх, повний сил і бажання рознести все до чортової матері. Я Віту ні в чому не обмежував, давав повну свободу дій. Дзвонив рідко, не частіше одного разу на місяць. А вона ось так значить? .. 
 
Не маю ніякого жалю з приводу того, що перерву її любовні втіхи з якимось Тохою. Буде усамітнюватися з хлопцями, але тільки не в моєму домі. 
 
Ще до того, як я доходжу до кімнати, де живе дівчина, починаю чути її голос. Спочатку нерозбірливо, а потім все виразніше і чіткіше. 
 
 - Не треба, будь ласка ... Прошу тебе ... Що мені зробити? .. 
 
 - Підпустити до себе. .. - відповідає, по всій видимості, Тоха. 
 
 - Я можу дати тобі грошей, тільки відпусти ... 
 
Двері не відкриваю, а вибиваю ногою. Якийсь щуплий хлопчина притискає Віту до стіни і нахабно лапає її, незважаючи на протести. У провінціалочки сльози на очах, туш розтеклася і губи тремтять. І справді ніби ангел. Чистий і невинний. В одній білизні, яка оголює худорляве тіло, виступаючі ребра і ключиці.
 
От дурепа малолітня ...