Воля до життя. Незабутнє. Ніч перед боєм - Олександр Петрович Довженко
— Бог простить.
— У другий раз!
— Бог простить.
— У третій раз!
— Бог простить.
Та за третім разом як повиймали вони весла, та як стрибнули на правий борт, та й перекинули човна. Все потонуло — і кулемети, і німці, і діди. Один тільки я виплив на наш берег.
— А хто ж ти такий? — тихо спитав капітан Колодуб.
— Я онук діла Савки. Я сидів на другій опачині...
— Встать! — скомандував Колодуб.
Всі встали. Цілу хвилину сім’я бійців стояла мовчки. Колодуб був блідий і урочистий. Він стояв з закритими очима. Потім на мить він став на одно коліно, і всі послідували за його рухом.
— Готові до бою? — спитав Колодуб і виріс перед бійцями, як дід Платон на Десні.
— Готові на будь-який огонь!!!
Тихо стало в землянці. Тихо й на позиції. Тільки далеко на обрії гойдався в небі вогненний знак прожектора.
Південно-Західний фронт 1942 р.
