Фатум - Рухтіна Аріна
***
Олівець випав з моїх рук. Я зрозуміла – це кінець. Казка закінчилася спокоєм, і моє серце повністю зупинилося, а потім відновило свій ритм так спокійно, так тихо. Я не фаталіст. Я вірю в те, що будую своє майбутнє, і ніщо в цьому світі не зламає мене передчасно. Я буду боротися за своє життя. Я є. Я – жива.
– Ну то як, – лагідно спитала мене Темрява. Вона вже більше не задиралася, не грубила мені, – пішли, люба?
Я мовчки кивнула, відчуваючи, як від полегшення в мене по щоці потекла солона крапелька. Ноги самі понесли мене в коридор. Зачинивши квартиру, я всілася на старий табурет. За кілька хвилин пролунав останній за цю ніч вибух. Там, де була Темрява, тепер яскраво палала моя кімната.
А у мене на обличчі застигла усмішка. Я відчула себе живою.
Кінець
