Бурецвіт - Марія Ряполова
— Ти занадто близько взяв до серця пророцтво Медлия.
Він захитав головою.
— Річ не в цім, я відчуваю.
— Що ти можеш відчувати? Теж мені екстрасенс!
— Я можу більше, ніж здається, — заявив він.
— Справді?
— Не віриш?
— Мереже…
— Не віриш, що я можу більше?
Мені важко було вловити вираз цих асиметричних очей, та він справді був чимось занепокоєний.
— Вірю, — сказала я.
— Чесно?
— Так.
— Правда?
Він вглядався у моє обличчя.
— Слово даю!
Він кивнув і пішов назад до будинку.
— Ви всі просто подуріли, — прошепотіла я.
10
Увечері Садівник на прохання Перли розклав вогнище перед будинком. Ми сиділи втрьох довкола нього.
— Вас не було цілий день, — сказала я.
— У мене тут роботи повно, — відгукнувся він.
— Втомилися, мабуть, — поспівчувала Перла.
— Та ні… — мовив він і посував гілкою хмиз у ватрі. — Полюбляєте дивитися на вогонь, чи не так?
— Полюбляю, — відізвалася вона. — У містах лише сміття палять… Вогонь заспокоює.
Моя подруга милувалася полум’ям і, на диво, не посміхалася.
— Вискочень діткнув сьогодні? — спитав Садівник.
— Бурецвіт? Трохи. Але все гаразд.
— Тільки йолоп може ображати таку жінку, — похитав він головою.
— Приємно чути це…
— Мені треба з ним побалакати. Де він?
— У будинку, з Мережем, — сказала я.
— Тільки не треба його лаяти за сцену сьогодні зранку, — попрохала Перла.
— Я лаятиму його за все, — сказав Садівник і підвівся.
— Ну, хоч не дуже, — попросила я.
Він кинув у вогнище оберемок хмизу й рушив до халабуди.
— Вибач, — сказала я Перлі.
— За що?
— За Бурецвіта.
— О, ні… — усміхнулася вона. — Усе гаразд. Нехай ревнує.
Швидше закохається.
— Але ти була зажурена.
— Звичайно, ніхто не любить, коли на нього кричать. Та нічого. Це дрібниці.
— Добре, що не мені в нього треба закохуватися, — додала вона, помовчавши.
— Насправді він хороший, — сказала я.
Я дивилася на будинок і намагалася уявити, що відбувається всередині. Марна розумова праця. Я зітхнула й перевела погляд на подругу.
— Чому ти так дивно на мене дивишся? — спитала вона.
— Я… я захоплююся тобою, Перло. Ти всім подобаєшся.
Вона скоса поглянула на мене, потім заклала пасмо за вухо і сказала:
— Слухай, якщо тобі потрібен цей хлопець, то чого я його зваблюватиму?
— Ти про що?
— Про Бурецвіта, звичайно. Я ж бачу, що ти ревнуєш.
— Що?… Ні, ні, що ти… Я не ревную. Це просто… звичайна жіноча заздрість. Довкола тебе всі в’ються, от я і заздрю.
— Річ тільки в цьому?
— Так.
— Ну, тоді нічим не можу зарадити. Ти не намагаєшся бути привабливою, от і все.
Я усміхнулася.
— А ти хіба намагаєшся? Ти ж просто така, як є. Від природи.
— Ох… я вважаю всіх йолопами, а кажу їм компліменти. То яка я від природи? Брехлива?
Я похитала головою.
— Ти мудра, — я усміхнулася. — Та щось не віриться, що ти геть усіх вважаєш йолопами.
— Ну, може, не всіх… Та якщо тобі не потрібен Бурецвіт, то що ж тобі потрібно?
Я взяла паличку і стала сувати гілки у вогнищі.
— Я хочу додому. Мені потрібен спокій. Моя крамниця. Мої рослини.
— Не кажи дурниць. Тобі ще потрібен чоловік. Питання лише в тому, цей чи не цей.
— Не цей, — сказала я.
— Ти впевнена?
— Впевнена. Не цей.
Я вляглася горілиць і почала роздивлятися зірки.
— Комарі, одначе, кусаються, — пробурчала Перла і вляглася поряд. — Ти пам’ятаєш, як давно ти так останній раз лежала?
— Так… давно… здається, ми тоді теж були вдвох.
— Ага, після вечірки в мого кузена. Сто років тому.
— Зірки все ті ж.
— Зірки все ті ж.
11
Наступного ранку ми з Перлою довго валялися в постелях, поспішати було нікуди. Потім дістали з рюкзаків купальники, натягли їх на себе та подалися на річку. Провів нас туди шляхетний Тенто, який намагався бути корисним усіма можливими способами, при цьому зберігав гордий вигляд і не опускав гордовито піднятої голови. Очі його були сповнені тихого смутку.
Коли повернулися, у будиночку на нас чекав сніданок. У Садівника щоранку звідкілясь бралася їжа. Її хтось приносив, та я ніколи не помічала, хто й коли.
Перед сніданком понурений шукач вибачився перед Перлою та мною. Перла кинула:
— Ти знаєш, які ми добрі…
— Як учорашня розмова з Садівником? — спитала я його.
— Не любить він мене… — пробурмотів шукач.
