Ми проти вас - Фредрік Бакман

Відтепер у хлопця є брати. Ви більше не посмієте його зачепити.

* * *

Потрібно мати нечувану довіру для того, щоб битися на чиємусь боці. Ось чому жорстокі люди так сильно цінують відданість і є настільки чутливими до щонайменшого знаку зради: якщо ти відступаєш і втікаєш, то наражаєш іншого на небезпеку, змушуєш його виглядати слабким. Тож Беньї знає, що він зрадив Теему і «Групу». Це нікому не сходить з рук.

Та все ж таки після кількох годин у лісі він опановує себе й повертається у місто. Витирає щоки від сліз і кісточки пальців — від крові. Не можна, щоб хтось подумав, ніби з ним щось не так, життя має тривати, як звично. Навіть якщо сині сорочки-поло розчавили його, навіть якщо він знає, що «Група», вочевидь, покарає його за те, що йому довелося втекти в ліс під час бійки. Бо куди ж йому податися, якщо в нього не буде Бйорнстада?

Тому Беньї йде на роботу, стає на бар у «Хутрі» й наливає пиво. Що більше народу напихається до пабу, то частіше він ухиляється від зорового контакту з іншими. Кілька хлопців, які були в лісі, теж сидять у пабі. Серед них — Павук, про інтелект якого Рамона часто каже, що «в отого у голові вітри свищуть». Але Павук відданий, у лісі Беньї бачив, як той весь час тримався по діагоналі позаду Теему, але не тому, що боявся, а для того, щоб захистити фланг свого ватажка. Поки Павук підростав, його весь час цькували, бо був він худим і дурнуватим, але у «Групі» його цінували. Таку прихильність не можна купити.

Біля Павука сидить його фізична протилежність — низькорослий чоловік, у якого не видно шиї, широкий, як будка, із густою бородою, ніби видряче хутро. Його називають Столяром, тому що він ним і працює, його старий теж столярував. Одного разу хтось запитав, чи не хотів би Столяр мати інакше прізвисько, трохи оригінальніше, на що той фиркнув: «Ти що, гомік?». Навіть якщо він розумніший за Павука, то вміло це приховує, але сестра Беньї, Ґабі, вчилася з ним в одному класі й часто казала, що Столяра «мудрим не назвеш, але він і не злий». Найулюбленіше Столярове заняття — просто розважитися: пиво, хокей, друзі, дівчата. Випити, потанцювати, побитися. Якщо затіваються якісь розбірки, він уже там, не думаючи про наслідки, і на сутички в лісі Столяр іде без вагань.

Але вони з Павуком мають й інших друзів, яких навряд чи можна вважати бійцями, бо для них бійка є чимось на кшталт спільного хобі. Як-от гольф. Один із тих хлопців працює зі Столяром, він такий приємний чоловік, що бажає тобі «гарних вихідних» ще у вівторок — просто про всяк випадок, якщо вам не випаде зустрітися до п’ятниці. З іншим хлопцем живуть четверо котів. Хіба може бути небезпечним чоловік, у якого вдома є четверо котів? І все ж, може.

Оскільки в «Групі» нема чоловіків, схильних до чогось екстремального, небезпечною вона стає лише через те, що її учасники тримаються разом. Проти всіх і проти всього, один за одного. Беньї пригадує, що колись читав книжку одного журналіста, який, пишучи про спорт і насильство, сказав, що «кожен натовп, до якого ти не належиш, становить загрозу».

Є й такі чоловіки у Бйорнстаді, які виростали разом із Теему, але тепер працюють в офісі, одягають білі сорочки, а не чорні куртки, але якщо Теему покличе їх — вони знову прийдуть. Один із них став татом, почав навчатися в універі, щоб дати своїй дитині краще життя, і щомісяця отримує допомогу з фонду «Хутра», коли в нього закінчуються гроші зі студентської позики. Інший має сестру, яка живе у великому місті, вона терпіла побої від свого хлопця, а поліція не знала, чим тут зарадити. У третього чоловіка є дядько, власник друкарні, на якого тиснула місцева банда зі своєю бізнес-ідеєю покровительства. Теему виступив на їхній захист. Тепер та сестра щасливо заміжня за нормальним чоловіком, а до дядька вже не навідуються непрохані гості. Якщо Теему колись покличе тих чоловіків, вони прийдуть. Ось чому вони цінують відданість і чутливо реагують на зраду.

Ні Павук, ані Столяр зараз не дивляться у бік Беньї, але він знає: якщо сьогодні ввечері вони хочуть його провчити, то не стануть про це попереджати.

* * *

Після школи Ана і Майя розходяться. Ана обманює, кажучи, що їй треба припильнувати собак, бо пильнувати їй треба за татом. Ані соромно. Майя обманює, кажучи, що піде пробігтися, бо збирається піти додому й закутатися в ковдру. Майя має свої причини соромитися. Вони з Аною росли, як сестри, у них ніколи не було таємниць одна від одної. Але Кевін щось зламав і між ними.

* * *

Паб скоро буде зачинятися, тиснява в одному кінці барної стійки обережно розступається. Стає трохи тихіше — не настільки, щоб це помітили чужі, але достатньо, щоб зміну завважив Беньї.

— Два пива, — каже Теему, пильно дивлячись Беньї в очі.

Беньї киває і наливає пиво. Теему спостерігає за його руками — не тремтять. Беньї усвідомлює ситуацію, в якій опинився, але не боїться. Теему бере собі одне пиво, а інше залишає стояти на барній стійці. Беньї лише за якийсь час розуміє, що це означає. Тоді він повільно піднімає своє пиво, Теему перехиляється через стійку і цокається з ним. Так, щоб усі бачили.

— Ти один із нас, Овіч. Але ми більше не можемо брати тебе в ліс. Учора я зробив помилку. Тебе могли покалічити, а ти нам потрібен на льоду.

— У лісі з’явився хлопчисько… Лео…

Теему всміхається.

— Ми знаємо. Жорсткий малий. Якби ти не побіг разом із ним, він би бився до смерті.

— Він іще такий хлопчисько, — каже Беньї.

Теему нахиляє шию, аж щось хрускає.

— Хлопчиська стають чоловіками. Якщо копи почнуть ставити Лео запитання…

— …то він нас не здасть! — обіцяє Беньї.

— Ми в це віримо, — запевняє Теему.

Беньї бачить, як Теему зловтішається цим: син спортивного директора мріє ганяти лісом у чорній куртці. Петер роками намагався контролювати вплив «Групи» на хокейний клуб, але тепер навіть не може захистити від їхнього впливу власну дитину. Теему перехиляється через стійку і