Спартак - Рафаелло Джованьолі
Хоча Спартак і вимагав від своїх товаришів найсуворішої дисципліни, проте вони не могли утриматися від безчинства. Це було оп'яніння кров'ю і жадоба руйнування, властива всім воїнам, коли вони вриваються до міста і бувають змушені битися.
Це прикро вразило Спартака. Він кинувся на вулиці міста, щоб припинити грабунок і вбивства, що їх чинили його гладіатори. З властивою йому енергією і настійністю, з допомогою своїх командирів, через кілька годин він припинив убивства й мародерство.
Незабаром букцини і сурми просурмили збір. Усіх гладіаторів облетіла чутка, що за наказом Спартака легіон повинен вишикуватись і відправитися на Форум Ноли, який славився грандіозними розмірами, старовинними храмами, базиліками і портиками.
Менш ніж за годину загін гладіаторів стояв вишикуваний у три лінії на майдані. Спартак зійшов на сходи храму Церери і повернувся до війська нахмурений, блідий від гніву. Кілька хвилин він стояв мовчки, схиливши голову на груди, охоплений скорботою. Нарешті підвів голову. Його очі палали гнівом. Він закричав могутнім голосом, що розносився далеко по величезному майдану:
— Невже хочете ви, люті й злочинні люди, дістати ім'я розбійників? Невже ви хочете маги славу злодюг і вбивць?
Трохи помовчавши, він вів далі:
— Хіба це і є та свобода, яку ми несемо рабам, та дисципліна, з допомогою якої ми доведемо, що гідні людських прав? Хіба це ті добрі слова, якими ми маємо завоювати дружбу італійців? Хіба ці вчинки мають стати для всіх прикладом?.. Чи вам не досить того, що проти нас виступає вся велич і могутність Риму, і ви готові викликати ще й ненависть, прокльони та помсту населення Італії?.. Невже мало вам шкоди від того, що наші гнобителі зуміли знеславити нас, як варварів, грабіжників, наймерзенніших у світі людей? І замість того, щоб добрими ділами, суворою дисципліною, зразковою поведінкою знищити зведені на нас наклепи, ви хочете ствердити їх такими мерзенними, ганебними і підлими вчинками, як сьогодні?..
Адже вся Італія дивиться на вас з острахом, підозрою, недовір'ям. Наша свята справа і прапор, під яким ми воюємо, найсвятіші від усіх, що будь-коли майоріли під сонцем на полях битв. Та ніде на півострові наша справа не користується ніяким співчуттям. І щоб завоювати прихильність населення Італії, ми маємо лише один засіб — дисципліну.
Саме дисципліна, мов кільчастий залізний панцир, становить основу незламної міці римських легіонерів. Римляни досі були непереможними не тому, що вони міцніші й хоробріші від усіх вояк на світі. Є народи, які не поступаються їм ні силою, ні мужністю. Але не було ще на світі дисциплінованішого війська, ніж римське. Тому римляни і досі перемагають усіх своїх ворогів.
Не допоможе вам незвичайна сила ваших рук, нестримна відвага, якщо разом з бойовим строєм ви не переймете у римлян і не будете додержувати також їхньої дисципліни.
І коли хочете, щоб я лишався вашим вождем, то я вимагаю від вас бути слухняними, тверезими, стриманими, бо сила війська полягає саме в цьому.
Хай кожен заприсягнеться мені своїми богами, своєю честю, що не вчинить найменшої сваволі проти дисципліни.
Якщо ми хочемо перемогти, то треба, щоб і я мав силу відрубати, — як то зробив консул Манлій Торкват з своїм сином, — голову найдорожчому з моїх друзів, коли він хоч трохи завинить проти встановлених нами законів. Треба, щоб ви поводилися так, як ті легіонери, про яких з подивом розповідає історія: стати табором біля яблуні і, знявши свої намети, залишити на ній ту саму кількість яблук, що була напередодні.
Тільки при цій умові ми будемо гідними жаданої свободи і зможемо перемогти найсильніше й найзвитяжніше в світі римське військо!
Під час цієї полум'яної промови Спартака схвальний гомін перебігав шеренгами гладіаторів, зачарованих суворою, але щирою і пристрасною красномовністю свого вождя. А коли Спартак кінчив говорити, вони одностайним криком, гучними оплесками схвалили його промову.
Потім Спартак вивів своє військо з Ноли і наказав стати табором на одному з сусідніх горбів. Для охорони міста було залишено дві когорти, які щодня змінювалися. В місті гладіатори забрали багато зброї, панцирів, щитів і зробили в таборі великий склад. Звідси видавали зброю рабам і гладіаторам, які щодня ставали під прапор повстання., Біля Ноли Спартак перебував понад два місяці, безнастанно навчаючи своїх бійців, кількість яких усе зростала і швидко досягла восьми тисяч. Тепер з них уже було створено два легіони. Порядок і дисципліна, встановлені доблесним фракійцем у війську, дивували мешканців Кампаньї. Тепер їхній власності і життю вже не загрожувала небезпека.
А тим часом у Римі було вирішено вирядити проти повсталих рабів і гладіаторів претора Публія Варінія з легіоном воїнів. Більшість з них були добровольці і молоді новобранці, бо ветеранів і випробуваних у боях легіонерів послали проти Серторія та Мітрідата.
За кілька днів перед тим, як Публій Варіній вирушив проти гладіаторів на чолі шести тисяч піших легіонерів і загону вершників у триста списів, надвечір з Епіцінійського лісу, недалеко від Аппієвого шляху, вийшло понад дві тисячі чоловік. Вони були озброєні різного роду сільськими знаряддями — лопатами, вилами, сокирами, серпами, а більшість — просто загостреними кілками, і лише окремі з них мали списи та мечі.
Це були дві тисячі гладіаторів, які повтікали з гладіаторських шкіл Акціана, Юлія Рабеція та інших римських ланіст. Вони зібралися тут на заклик Крікса, під командуванням якого і просувалися тепер у напрямі до Везувію на з'єднання з легіонами Спартака.
Вранці 15 лютого цього року, коли Метробій викрив консулам Котті і Лукуллові змову гладіаторів, Крікс обходив школи, попереджаюи товаришів про те, що сталося, і радячи додержувати спокою, аби відвести очі ворога. Але трапилося так, що в одній із шкіл галла схопили і відправили до Мамертінської в'язниці. Там його тримали понад два місяці, били батогами, і хоча він перед міським претором твердо заперечував
