Нові коментарі
3 липня 2024 02:48
Щиро вам дякую за увагу до моєї казки з книги казок ''Богданія''. На кожному з двох сайтів, з якого ви могли передрукувати цю казку, у змісті
З Божою правдою - Народні
Українські Книги Онлайн » Сучасна проза » Діти - Галина Василівна Москалець

Діти - Галина Василівна Москалець

Читаємо онлайн Діти - Галина Василівна Москалець
Хлопця я назвала Адамом — дівчину Євою. З них почалася історія, і вона продовжуватиметься в тих поколіннях, котрі народилися без війни і любитимуться теж без війни. 4.

В цю пору вода найтепліша. Сонце занурюється в річку до половини. Трава темнішає, пісок стає вогким.

Єва роздягається під верболозом і, вже стрибнувши у воду, вирішує сидіти там, доки геть не стемніє, їй зовсім не страшно — поблизу жінки перуть білизну і всі кущі завішані різнокольоровим шматтям.

Ніхто не кричить, навіть не розмовляє, але все одно дуже багато шуму. Десь важко стогнуть грузовики. Річка не може ніяк заспокоїтись. Євка стоїть по шию у воді й навіть пальцем не поворухне, аби відігнати масні плями, що підступно намагаються прилипнути до шкіри.

— Я дурна, — каже вона собі. — Треба було поїхати на Урал, а не прислужувати німцям. Звичайно, то поранені, й мені їх жаль. Ганс навіть навмисно прострелив ногу, бо він один у мами.

Він, правда, цього Євці не говорив. Але, коли показував фотографію своєї матері, сказав ось що: «Мені страшенно пощастило. Мама так зрадіє, що я три місяці не воюватиму». Отак… Єві стає холодніше. Вона відштовхується від дна і пливе. Але все одно холодно, хоч сонце геть занурилось в воду. Дівчина вилазить на берег. Мама, коли сердиться, називає її бездушною. Але це неправда. Вона схожа на тата, хоч не пам’ятає, чи він був у неї колись. Така сама спокійна. На маму не схожа — значить, вдалася у тата. Єва не хоче думати про війну. Їй тільки не може ніяк вкластися в голові, що солдатів, котрих вона доглядає, рано чи пізно уб’ють. Цього ніхто не хоче розуміти, і мама теж.

Єва робить усе вчасно. Тільки-но приїхала машина, повна німців, і всі вони кинулися з реготом до води, на ходу зриваючи з себе одяг.

Вона так само спокійно підходить до кущів і застигає від несподіванки. Її плаття кудись щезло.

Що таке? Що за дурні жарти?

З короткого волосся падають на шию холодні краплі.

— Ага, — каже вона зраділо і йде просто по слідах.

Зовсім недалеко за кущами сидить одягнений хлопець в черевиках і пильно дивиться на неї.

То Адась.

— Ану віддавай плаття! — весело крикнула йому Євка.

— Чого тобі треба? — глянув спідлоба на неї хлопець і одразу вирішив: «Якщо вона скаже хоч слово, я її вб’ю».

— Адасю, — раптом побіліла Євка. — Що в тебе з пальцем? Це ж гангрена може бути!

Вона нерішуче підбігла до нього і зразу ж відлетіла на пісок. Адась несамовито штурхнув ненависне дівчисько, прагнув її розчавити, втоптати в землю і нічого не чув. Він не пам’ятав, чи вона кричала. До горла підступала нудота, і все йшло перед ним обертом.

— Німецька сучка! Підстилка!

Перед Адасем миготіли лише чорні перелякані очі і розпатлане волосся…

Спинився якось раптово. Євка лежала, зібгавшись в клубок, і тихо стогнала, сплівши під грудьми руки.

— Ненавиджу, — істерично викрикнув він, усвідомлюючи, що на душі стало ще гидкіше.

Адась безсило опустився на землю, слухаючи, як Євка схлипувала, аж тонка шия її тремтіла. Їм обом було дуже соромно. Єва не могла спинитися від плачу, а хлопець піти геть, хоч кожному з них зараз хотілось лишитися на самоті.


Можна намалювати таку картину. Уявіть собі, як лісом біжить дівчина. Обличчя її не видно, тільки на чорному тлі біла постать. За нею хтось женеться, але цього — не показано. Позаду лише якийсь страшний, моторошний хаос. Але досить того, що дівчина не зможе втекти: ось-ось впаде і залишиться лежати разюче білою плямою на чорній землі, наче сніг. Проте це вже буде інша картина.

5.

Він сприйняв повідомлення про власне одруження досить спокійно, тільки в першу мить захотів піти й добре виспатись. Та все ж сидів у татовому кабінеті й читав книжки з історії, товсті й нудні. Книжки валялись всюди. Хлопець пробував зосередитись на якійсь одній, але нічого не виходило. Весь час йому спливали чудернацькі думки про Єву, Він навіть з нею не цілувався. На вечорах в клубі її рідко запрошували до танцю, бо вона була дуже худа і розпатлана. Адась вважався її сусідом і мав від мами (своєї) наказ пригледіти за нею, тож запросив дівчину на повільний фокстрот. Танцювати він умів, як на їхнє містечко, шикарно. Мама навчила. Вона давала уроки музики і танцю.

От… Коли він запросив Євку до танцю, та поклала обидві руки йому на плечі, хоч зовсім не була п’яна і знала, як слід себе поводити. Так вони почали танцювати. Адась міцніше пригорнув її до себе і відчув, що на них усі дивляться. У Євки затремтіли губи. Вона теж це відчула, але сплела пальці в нього на шиї так, що він почув, як б’ються у них тонесенькі жилки. Невідомо чому він торкнувся губами її м’якої щоки і приплющеними очима побачив, що Євка усміхається.

Відгуки про книгу Діти - Галина Василівна Москалець (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: