Японський коханець - Ісабель Альєнде
Після церемонії, в якій взяли участь тільки родина, державний реєстратор і прислуга, у великій їдальні, де відзначалися найурочистіші події, влаштували вечерю. Куховарка, її помічниця, покоївки й шофер ніяково вмостилися за одним столом з господарями; обслуговували двоє офіціантів з «Ерні» — найвишуканішого ресторану міста, де й замовили страви. Ідея спала на думку Ісакові, який хотів таким чином офіційно підтвердити, що з цього дня Альма й Натаніель стали подружжям. Персоналу, який знав, що молоді з однієї родини, було непросто звикнути до такого повороту. Одна з покоївок, яка працювала у Беласко чотири роки, до цього дня гадки не мала, що вони не рідні брат і сестра. Вечеря почалася з гробової тиші, всі почувалися незручно й дивилися в свої тарілки, але в міру того, як Ісак змушував присутніх проголошувати тости й споживалося вино, всі жвавішали. Веселий, збуджений Ісак раз по раз наповнював келихи собі й гостям і був схожий на здорового, помолоділого двійника того стариганя, на якого перетворився за останні роки. Ліліан, побоюючись за його серце, смикала чоловіка під столом за брюки, щоб той вгамувався. Нарешті молодята розрізали вкритий кремом марципановий торт тим самим срібним ножем, що й Ісак і Ліліан на своєму весіллі багато років тому. Молодята попрощалися з кожним і поїхали на таксі, бо шофер випив стільки, що плаксивим голосом декламував щось своєю рідною ірландською мовою.
Шлюбну ніч провели в люксі того самого отелю «Палац», де юна Альма колись брала участь у балах початківців з шампанським, цукерками й квітами. Наступного дня вони відлітали до Нью-Йорка, а звідти на два тижні до Європи — на цій подорожі, до якої в жодного з них не приверталося серце, наполіг Ісак Беласко. Натаніель мав купу судових справ і не хотів залишати контору, але батько купив квитки, поклав їх Натаніелеві до кишені й переконав летіти, бо медовий місяць, мовляв, є даниною традиції. Про це поквапне весілля брата й сестри в перших і без того поширювалося чимало чуток, щоб давати пліткарям ще один привід позубоскалити. Альма перевдяглася у ванній і повернулася в сорочці та мережаному шовковому халаті, який Ліліан терміново купила разом з іншими речами, що склали імпровізований посаг нареченої. Вона по-театральному крутнулася, щоб справити враження на Натаніеля; той, вбраний, чекав на неї, сидячи на банкетці біля ліжка.
— Дивись уважно, Нате, бо іншої такої нагоди не буде. Сорочка в талії мені вже впритул. Навряд чи я зможу вдягти її ще раз.
Чоловік завважив, що попри кокетливий тон, у неї тремтить голос, і поплескав рукою по банкетці, запрошуючи сісти. Альма вмостилася поруч.
— Я не тішуся ілюзіями, Альмо, і знаю, що ти любиш Ітімея.
— Я люблю також і тебе, Нате. Не знаю, як це пояснити. У твоєму житті, мабуть, є дюжина жінок, не розумію, чому ти ніколи не знайомив мене з жодною. Якось ти сказав, що, коли покохаєш когось, я першою дізнаюся про це. Після народження дитини ми розірвемо шлюб, і ти будеш вільний.
— Я не відмовився від якогось великого кохання заради тебе, Альмо. І гадаю, це нечемно — пропонувати мені розлучення в першу шлюбну ніч.
— Не жартуй, Нате. Скажи правду, я тобі хоч трошки подобаюся? Я маю на увазі як жінка.
— Досі я завжди вважав тебе молодшою сестрою, але спільне життя може все змінити. Ти б хотіла цього?
— Не знаю. Я збентежена, сумна, засмучена, у мене каша в голові і дитина в животі. Я вчинила дурницю, погодившись, щоб ти одружився зі мною.
— Це ми ще побачимо, але я хочу, щоб ти знала, що я буду добрим батьком хлопчику чи дівчинці.
— Дитина матиме азійські риси, Нате. Як ми це пояснимо?
— Ми не будемо давати жодних пояснень, і ніхто не посміє їх питати, Альмо. Високо піднята голова й стулені губи — найкраща тактика. Єдиний, хто має право запитувати, це Ітімей Фукуда.
— Я не бачитиму його більше, Нате. Дякую, тисячу разів дякую за все, що ти робиш для мене. Ти найшляхетніша людина в світі, і я старатимусь бути тобі гідною дружиною. Ще кілька днів тому я гадала, що помру без Ітімея, але тепер думаю, що з твоєю допомогою житиму. Присягаюсь, я завжди зберігатиму тобі вірність.
— Мовчи, Альмо. Не треба обіцяти те, що, можливо, не вдасться виконати. Ми будемо йти цим шляхом разом — крок за кроком, день за днем — з найкращими намірами. Це єдине, що ми можемо одне одному пообіцяти.
Ісак Беласко одразу відкинув ідею, що новоженці житимуть окремо, оскільки в Сі-Кліффі місця вистачало всім і зводив він такий величезний будинок задля того, щоб різні покоління їхньої родини жили під одним дахом. До того ж Альма повинна була берегтися і потребувала допомоги й товариства Ліліан і сестер у перших; вести свій дім потребувало б надмірних зусиль — вирішив він. Щоб підкріпити свою аргументацію, вдався до шантажу, граючи на почуттях: він хотів провести з ними решту життя, а потім вони муситимуть доглядати Ліліан, коли та овдовіє. Натаніель і Альма погодилися з рішенням патріарха: вона й далі спала в своїй голубій кімнаті, де тепер замість одного ліжка стояли два, розділені нічним столиком, а Натаніель виставив на продаж пентхауз і повернувся до батьківського дому. Свої книжки, письмовий стіл, платівки й диван він розмістив у кімнаті, де жив колись. Всі в домі знали, що розклад кожного з них не сприяє інтимній близькості: вона підводилася опівдні й рано лягала, він працював, мов каторжний, пізно повертався з контори, зачинявся у себе зі своїми книжками й платівками класичної музики, лягав за північ, спав мало і йшов з дому раніше, ніж вона прокидалася. По вихідних Натаніель грав у теніс, верхи на коні піднімався на гору Тамалпаїс, плавав на своєму вітрильнику
