Мудрі жінки - Людмила Когут
Ірина теж почула голос ніби її Олени. Увійшла до кімнати. Запала тиша. Першим отямився Геннадій, зачинив двері, щоб усі сусіди не чули їхньої емоційної розмови.
Світлана спочатку звинуватила в усьому Олену, потім Ірину, і лише тоді почала дорікати своєму чоловікові. Вона не кричала, бо була настільки вражена цим відкриттям, що не могла сваритись, тільки плакала і крізь сльози виговорювала всім причетним по черзі.
В Ірини серце розривалося навпіл: між єдиною дитиною і найближчою подругою. Потім Світлана дала ляпаса чоловікові і вийшла, грюкнувши дверима. За нею вийшла Ірина, вона не могла вимовити й слова.
Світлана взяла таксі й сказала Ірині, що не хоче ні бачити її, ні чути про неї, і що вона назавжди викреслює її зі свого життя. Ірина, нещасна і принижена, йшла вечірнім містом і не могла стримати гірких сліз розпачу й болю. Вона так важко ростила свою єдину дитину, яка тепер зруйнувала життя її найкращої подруги. Ірина хотіла кричати, вити від душевного болю, можливо, тоді їй стало б легше. Боже, ну що ж робити в цій ситуації, як гідно з неї вийти?.. Після розкриття їхньої таємниці Геннадій і Оленка вирішили переночувати в цьому домі. Після всього, що трапилось, вони не могли зразу ж поїхати по домівках. Треба, щоб все вляглося. Усім слід обміркувати свої наступні кроки.
За роки подружнього життя Геннадій уперше ночував з іншою жінкою в чужому домі. Почуття роздвоєності, яке в нього було до сьогоднішнього вечора, зникло. Світлана несподівано розрубала пута таємниці, і йому стало легше на серці.
Геннадій не образився на дружину за ті прикрі, але правдиві слова, які вона сказала годину тому. Це були гіркі слова її жалю і розпачу від його зради. Він знав, що гіршої образи, більшої кривди для неї бути вже не може. Йому було боляче, що саме він зробив Світлану нещасною. Вона була для нього гарною дружиною, але найголовніше — вона була його вірним другом. Довгі роки подружнього життя він довіряв їй усі свої таємниці, задуми, радощі і болі. А тепер він так скривдив свого найкращого друга…
Ще рік тому вони з дружиною будували плани на майбутнє. Яке в них буде майбутнє після сьогоднішнього відкриття?
Геннадій не був гультяєм, у шлюбі ніколи Світлану не зраджував, але гаряче кохання до Олени зародилося від одного раптового погляду. Він знав її майже усе її життя, але нестримно покохав за одну мить.
Чоловік сам поставив на шальки терезів своє спокійне і щасливе подружнє життя, дружину, дітей, родину. Але нове кохання переважило все! Це почуття було незвичним, сильним і всеохоплюючим. Він не міг і не хотів від неї відмовитись, особливо зараз, коли вона завагітніла.
Геннадій ліг до Оленки в ліжко, обняв своє дівча. Вони лежали поруч, тісно притулившись одне до одного, ніби боялись, що якась невидима сила має їх роз’єднати.
Для себе Геннадій уже вирішив, що наступного дня зустрінеться з дружиною. Він хотів би, щоб це була зустріч розумних і цивілізованих людей, щоб його відхід від сім’ї не закреслив все те хороше, що було в них разом. Він знав, що, хоча Світлані боляче і прикро, разом вони вже не будуть ніколи.
Він вирішив дружині і синам залишити все нажите майно, дім. Собі візьме тільки машину і почне своє життя з Оленкою з чистої сторінки.
…Світлана їхала в таксі, за сльозами світу не бачила.
— Боже, як так може бути!..
Ще недавно вона була така щаслива і спокійна! А тепер? Навіщо вона вирішила поїхати за чоловіком? Щоб побачити на власні очі його зраду? Краще б вона нічого не знала! Може, він би перегорів тим своїм диким коханням. Бо це ж надто незвично — бути закоханим майже у свою дитину, однокласницю своїх синів, доньку найкращої подруги.
В одну хвилину Світлана втратила все — чоловіка, найкращу подругу, спокій. Ці думки безперервно змінювалися.
Приїхала додому. Сини відчинили двері. Була пізня година, майже ніч. Мама заплакана, тата немає вдома.
— Що трапилось? — схвильовано, з острахом запитали.
Як відповісти на таке просте запитання? Світлана в розпачі розповіла дітям про зміни, які сталися в їхній сім’ї. Добре, що Геннадій не бачив обличчя своїх синів! У ту хвилину повідомлення було для них громом серед ясного неба. їх здивуванню і образі не було меж.
Вони не знали, як розрадити свою маму, як заспокоїтися самим.
Їхній рідний, найкращий у світі батько розбив мамине серце, зруйнував щастя їхньої сім’ї та вкрав їхнє перше кохання. У розпачі вони не могли визначитись, кого їм більше жаль — маму, себе, тата чи Оленку. Зараз хлопці не могли оцінити вчинок батька, ця новина застала їх несподівано. Вони не могли прийти до тями. їх «Шоколадка»-Оленка з татом в одному ліжку!..
У домі Світлани до ранку сну не було, одні зітхання. Жінка зачинилась у своїй спальні. Одна на подружньому ліжку. Вона плакала гірко, ображено. Тіло охопило таке нервове тремтіння, що їй здалося, що серце вистрибне з грудей. її дихання було суцільним зітханням.
Боже, як їй тяжко пережити його зраду! Вона кохала Геннадія, але зараз до кохання додалося почуття божевільних ревнощів. Це було нестерпно і боляче! Як він міг так зневажити її, його вірну дружину
