Метелик над річкою - Шайна Даймонд

"Ну що, Кістлява, спробуєш мене хапнути?» 

Поволі підходячи до води, я глибоко вдихнула на повні груди і з приємністю відмітила, шо від річки віє прохолодою. А може це мені просто здалося, адже вже вечоріє і сонце потроху втрачає силу. 

– Я мала тисячу причин, щоб померти – і лише одну, щоб жити! – знову повторила я і підійшла так близько, що хвилі намочили мені черевики. Я не вміла плавати і втратила бажання вчитися ще у віці семи років через трагічну подію у дитячому таборі, хоча моя нова знайома Мишка вперто називала мене «Русалонькою». Відтоді я завжди уникала всього, де був ризик з головою опинитися у відкритій водоймі. 

Ніяких човнів, катерів, каное і тому подібне! 

Але зараз я чомусь зайшла у воду вже до колін, відчуваючи не піщане, а вкрите галькою дно річки і зовсім не зважаючи на те, що намочила поділ сукні. Водичка виявилася доволі холодною, ну а течія пришвидшувалася по мірі зростання глибини, тому по середині хвилі аж пінилися й кипіли. Я ще на маленький крок посунулася вперед і тепер вода вже повністю покривала мої коліна, але виходити я не збиралася. 

Тисячу причин, щоб померти – і лише одна, щоб жити… 

Наразі це все, що я знала про героїню свого нового роману, ну і ще те, що волосся у неї довге й червоне, як моє тепер. Власне я й перефарбувалася лише для того, аби сповна пройнятися особистістю свого персонажа, ігноруючи при цьому протести свого стиліста. 

Ні. Намагатися максимально прожити життя вигаданого персонажа не було основною складовою мого успіху, як письменниці, – просто мені самій було до вподоби приміряти на себе різні образи і способи життя, хай часом і вельми химерні. Але навіть мені однозначно не зрівнятися із героєм оповідання Кінга «Таємне вікно». 

…І все ж я зараз стояла у річці вже по стегна, будучи повністю одягнута і з розведеними в сторони руками. Обличчя моє, гадаю, виражало спокій і безтурботність, через що я направду скидалася на ту, хто «має тисячу причин, щоб померти – і лише одну, щоб жити».