Депеш Мод. Ще одна розмова - Сергій Вікторович Жадан

Поради щодо виготовлення:

Металічна суміш, яка при згоранні дає дуже високу температуру— близько 3000 °С! Цю властивість можна використовувати для виготовлення потужних запалювальних бомб, розумієш, до чого ми ведемо?

Для виготовлення терміту потрібно просто змішати 75 % оксиду заліза (іржі) і 25 % алюмінію. Сам терміт запалюється при досить високій температурі, тому до нього додають сірку, яка при запалюванні дає температуру, достатню для запалювання терміту.

Примітка: Ось для чого нам сірка!

2.8

Товаришу!

А супертерміт?!!

Супертерміт, товаришу,– це також запалювальна суміш. А складається вона з бензину, мастила, порошку алюмінію та оксиду заліза (іржі).

Поради щодо виготовлення:

Ця запалювальна суміш горить із дуже високою температурою, здатною розплавити майже будь-який метал (температура горіння майже така, як і в терміту). Дуже небезпечна річ, щоб ти знав. Тим не менше, що особливо приємно,– виготовити її також може КОЖЕН учень. Інгредієнти: бензин— 44 %, мастило— 20 %, оксид заліза— 16 %, порошок алюмінію— 20 %.

Примітка: Не кожен учень здогадується про свої можливості, пам’ятай про це, товаришу!

Розділ 3. На замітку трудареві: як виготовити домашню бомбу, не привертаючи до себе уваги антинародного режиму

Товаришу!

Для виготовлення бомби запасись інгредієнтами. Інгредієнти, необхідні для виготовлення бомби, можна й необхідно купити в торговельних закладах народногосподарського профілю чи відбити в антинародного режиму, не привертаючи до себе уваги з його боку. Тобі знадобляться:

• папір (можна дістати на пунктах прийому макулатури, деревообробних комбінатах чи виготовити власноруч (див. наступну брошуру серії «Бібліотека трударя»));

• цвяхи (довгі такі, металеві штуки);

• товста дротина (товста, товаришу!);

• клей (Товаришу! Використай свій клей з користю!);

• міцні нитки (!);

• селітра (виробництво, торговельні заклади народногосподарського профілю, антинародний режим);

• стопін (???);

• магній (антинародний режим, тільки антинародний режим!);

• гільза 12-го калібру (ну, це в тебе, сподіваємось, є);

• гумка (просто гумка).

Поради щодо виготовлення:

Друже! Візьми 10 аркушів паперу (формат А4) і розріж кожен із них повздовж, розділивши на дві половини. Поклади одну смужку на гладку, рівну й міцну поверхню (стіл, стілець, підлога). Нанеси тонкий шар клею («крохмальний» або «силіконовий») на всю поверхню смужки. Поклади згори іншу смужку й проведи праскою (не гарячою!) так, щоб не лишалось повітряних проміжків і щоби видавити зайвий клей. Повторюй операцію, доки не закінчаться смужки. Останню смужку змасти клеєм згори особливо ретельно. Відріж від гільзи лезом паперову частину. Поклади відрізану частину на початку зліплених смужок (краї, що виступають, мають бути однакові) і накрути їх на неї. Відступи від кінця на 0,5–1 см і перетисни товстою дротиною (закрути кінці дротини і зтягни кусачками до межі) в чотирьох місцях із різних боків. Поверх дротини намотай 10–15 мотків міцної мотузки.

Вбий 7–8 невеликих цвяхів (слідкуй за тим, аби під час вбивання не порвалася мотузка). Змішай 5 ваг. ч. магнієвого порошку з 6 ваг. ч. калієвої селітри й акуратно перемішуй до однорідного стану. Засип цією сумішшю всю відрізану частину гільзи, постійно її утрамбовуючи. Знову відступи від кінця на 0,5–1 см і передави товстою дротиною, перед тим вставивши туди цвях голівкою вгору. Ще раз намотай 10–15 мотків міцної мотузки і вбий до 10 цвяхів. За деякий час (доба-півтори) акуратно намотай розтягнуту гумову нитку по боках бомби. За пару днів зніми гумку й витягни цвях. На місце цвяха встав бікфордів шнур. Устав його якомога глибше, устав його! І залиш пристрій у такому стані сохнути близько тижня на батареї центрального опалення чи на два тижні при кімнатній температурі. Після цього пристрій готовий до використання.

Примітка: Використай його, любий друже, за призначенням, хулі там!

Ще, друже, настійно рекомендуємо тобі нітрогліцерин. Якщо ти справді зможеш його виготовити, значить, ми старалися недаремно.

Отож-бо— перед тим як описати цю дивовижну технологію, хочемо попередити тебе про необхідні заходи безпеки, хоч і розуміємо, що тобі воно все одно. Усе ж рекомендуємо не цуратися бодай мінімальних заходів безпеки. Оскільки нітрогліцерин, товаришу,– це дуже чутлива речовина, ти собі навіть не уявляєш, наскільки вона чутлива. Ми, чесно кажучи, теж. Радимо тобі працювати з тими кількісними показниками, які тут наводяться, принаймні якщо тебе й розірве, то можна буде хоча б зібрати твої пролетарські шматки докупи. Отож— до справи, товаришу.

• Налий до 75-мл мензурки 13 мл азотної кислоти, що димить (98 %).

• Помісти мензурку до відра з кригою й дай їй охолонути до температури, нижчої за кімнатну.

• Коли азотна кислота охолоне, додай потрійний об’єм сірчаної кислоти (99 %)– 39 мл. Кислоти змішуй дуже обережно, не припускайся їхнього розливання.

• Після цього потрібно знизити температуру розчину до 10–15 °С, додаючи кригу.

• Додай гліцерин. Робити це потрібно дуже обережно за допомогою піпетки, доки вся поверхня рідини не вкриється шаром гліцерину.

• Нітрування— дуже небезпечна стадія. Під час реакції виділяється тепло, тому підтримуй температуру на рівні 30 °С. Якщо вона почне підійматися— відразу ж охолоджуй суміш!

• Перші 10 хвилин нітрування суміш необхідно обережно розмішувати, намагаючись не торкатися стінок. При нормальній реакції нітрогліцерин утворює шар на поверхні.

• Після успішного нітрування рідину з мензурки необхідно дуже обережно перелити до іншої ємності з водою. Нітрогліцерин повинен осісти на дно.

• Злий, скільки зможеш, кислоту, не змішуючи її з нітрогліцерином, і за допомогою піпетки перенеси його в розчин бікарбонату натрію (питної соди). Рештки кислоти будуть нейтралізовані.

• За допомогою піпетки відділи нітрогліцерин. Для того аби перевірити виготовлений продукт, помісти маленьку крапельку на металеву поверхню й підпали. Якщо виживеш, то побачиш, що нітрогліцерин спалахує чистим блакитним полум’ям.

• Отриману порцію рекомендуємо переробити на динаміт, оскільки нітрогліцерин, падла, має погану здатність вибухати без жодної на те причини.

І пам’ятай— вони дуже б хотіли, аби ти всього цього не робив! Можливо, сам ти робити цього теж не хочеш. Але знай, що насправді всі бомби поділяються на дві категорії— ті, які кидаєш ти, і ті, які кидають у тебе. Тож займи зручну для себе