Сміх - Михайло Михайлович Коцюбинський

- Що робиш? - кричала на смерть перелякана жінка.

Не слухав. Пхнув щосили прогонич. Залізний бовт з брязком ударив у віконницю, аж луна пішла під високою стелею. Вікно відскочило, вдарилось половинками в лутки, і в хату віллялось жовте каламутне світло. Осінній вітер кинув досередини цілу хмару дрібного холодного пилу і якихсь невиразних хаотичних згуків.

- Чом вона не страйкує?

Ловив грудьми холодне повітря і не помічав навіть грізного клекоту вулиці.

А вулиця стогнала.

- А-а-а…- неслося десь здалеку, як од розірваної греблі.

- А-а-а…- котилось ближче щось дике, і чулись в ньому і брязкіт скла, і окремі крики, повні розпуки та жаху, і тупіт ніг великої юрми… Скакав по вулиці звощик, і гнався за ним туркіт коліс, як божевільний… Осінній вітер мчав жовті хмари й сам тікав з міста.

- А-а-а… а-а-а…

1906, Чернігів 

Примечания

1

чорносотенці - члени монархічних організацій «чорних сотень» - озброєних загонів для боротьби проти революційного руху 1905-1917 рр