Українська мала проза XX століття - Олександр Петрович Довженко
Памва встиг зауважити поруч з дитячим ліжком справжню невелику фісгармонію, не міг дочекатися ранку, щоб пограти на ній, хоч страшенно боявся того моменту, коли дитина збудиться.
Памва не знав, як треба поводитися з дітьми, не знав, як довго тут пробуде, не знав, чи кликати Анну сюди, чи забрати дитину до себе.
У креденсі, шукаючи горнятка, Памва знайшов кілька ампул каліпсолу, тоді вигорнув все із смітника і віднайшов одноразовий шприц — жінка може вернутися зовсім іншою; правдоподібно не пробуде однак довго у реанімації.
Памва взявся записувати початок п’єси, але час від часу засинав на декілька секунд, їх було досить, щоб приверзлися якісь образи, рядки порозлазилися, а в тексті опинилися недоладні словосполучення.
Памва вирішив врешті нічого не писати — він сам заграє цю п’єсу на фісгармонії, принесе магнітофон і відразу ж напише музику до фільму, граючи так, як захочеться в той момент.
Памва знав, що музика, яка йому захочеться, буде лиш слідом чийогось задуму, якого Памва осягнути неспроможний; від нього залежатиме те, як пробути за інструментом: буде грати однією рукою, або зв’яже кисті, або буде розтягати пальці однієї руки просто на клавіатуру другою, або по-справжньому вп’ється впродовж виконання, або поскладає на клавіатуру квіти, або ударятиме по клавішах кулаком, чи чолом, чи буде перекочуватися головою, або поріже пальці і буде кров, або забинтує порізані пучки, або вдягне рукавиці, або наповнить нутрощі фісгармонії горіхами, або засне, або ляже на підлозі і дотягатиметься до інструмента, або закриє очі, або погасить світло, або вилізе на фісгармонію і гратиме босими пальцями ніг, а потім сповзе, а може натискати раз за разом педалі, не торкаючись клавіатури, може довго тримати один звук, може підспівувати, згадувати якісь інші мелодії, може взагалі не грати, а шукати щось на приймачі або зовсім нічого не робити, лиш пробути.
Памві здалося, що хтось грав на фісгармонії так, як він щойно придумав, він кинувся до кімнати — там все було тихо, дитина ще спала.
Памва припускав, що має ще з півгодини до пробудження.
Памва намацав на бильці ліжка якийсь светер і забрав його до кухні, бо трохи змерз; то був грубий жіночий бордовий светер на ґудзиках — великих, дерев’яних, аж стертих від доторків — було зрозуміло, що ґудзики зроблені з дуже м’якого дерева, вони напевно значно старші за светер.
Памва мусив хоч щось з’їсти, бо почало пекти у шлунку, він оглянув холодильник — трохи сиру, фляшка молока, фляшка мінеральної води, масло, кусник вареного м’яса, мед у слоїку, рештки горілки, цитрини — сир з молоком він дасть дитині на сніданок; з’їв м’ясо і дві великі ложки меду.
Памва хотів змішати горілку з мінеральною водою і додати цитринового соку, взяв воду, але виявилося, що рука так затерпла, що аж не втримав пляшки, і вона розбилася (Памва не міг встановити, чи то через серце, хоч біля серця нічого не відчував, чи притиснув руку, коли засинав сидячи).
Натомість Памва заварив чай і влив у горнятко з гарячим плином досить горілки.
Памва уявив собі, що зараз нап’ється чаю і піде до кімнати, там спить його дитина, він ляже до ліжка, намагаючись не розбудити жінку — дуже рідну, але зовсім незнану (Памва не міг придумати ні обличчя, ні тіла, очевидно, що це хтось, кого він насправді ще не бачив), а вранці він буде її обнімати, коли в кімнаті вже ясно, але син ще спатиме.
Памва вийшов надвір, щоб не напустити диму до кімнати, пора телефонувати до Анни (вчора Памва мріяв пробути цілий день з Анною вдома, нікуди не виходячи), оранжереї вже просвічувалися, і тепер химерами були не самі вони, а те, що невиразно впізнавалося всередині.
Памва добре розумів, що от-от закінчиться сигарета, він знову зайде до помешкання, потім прийде Анна, і що цей стан кількох хвилин надзвичайно нестійкий, а все ж не міг себе переконати, що ще щось буде інакше, що ця мить перестане видовжуватися і продовжуватися безконечно, що можливі якісь найменші зміни у світі, у ньому, що відстані нормалізуються, що буде далеко, дальше, близько і ближче, що відстані можна буде перейти.
Памва ішов сходами і заборонив собі наразі любуватися станами, фіксувати їх, запам’ятовувати, систематизувати, а передовсім намагатися викликати — йому треба вернутися до дитини, ніде не зависнувши.
Ще Памва подумав, що коли все ж записуватиме сценарій п’єси, колись пізніше, то закінчить його приблизно так: виконавець не має ніякого іншого завдання, крім витворення відчуття присутності.
26.10—29.11.1994 р.
Хронологія
1898
Кобилянська Ольга Valse mélancolique
1900
Кобилянська Ольга Там звізди пробивались
Стефаник Василь Камінний хрест
1901
Стефаник Василь Кленові листки
Черемшина Марко Карби
1902
Винниченко Володимир Краса і сила
Кобилянська Ольга За готар
Коцюбинський Михайло Цвіт яблуні
Мартович Лесь Зле діло
1904
Мартович Лесь Грішниця
1905
Українка Леся Приязнь
Розмова
1907
Коцюбинський Михайло В дорозі
1908
Коцюбинський Михайло Intermezzo
1909
Коцюбинський Михайло Дебют
Михайло Яцків Дівчина на чорнім коні
1911
Коцюбинський Михайло Сон
1912
Винниченко Володимир Олаф Стефензон
1913
Українка Леся Екбаль-ганем
1916
Могилянський Михайло З темних джерел життя
Згуба
Стефаник Василь Діточа пригода
Марія
1921
Косинка Григорій Вечірні тіні
1923
Хвильовий Микола Редактор Карк
Синій листопад,
1924
Хвильовий Микола Я (Романтика)
Яновський Юрій Історія попільниці
Мамутові бивні
1925
Косинка Григорій В житах
Мати
Черемшина Марко Бо як дим підоймається
1926
Любченко Аркадій Via Dolorosa
Підмогильний Валер’ян Третя революція
1927
Підмогильний Валер’ян Проблема хліба
Хвильовий Микола Арабески
1928
Хвильовий Микола Сентиментальна історія
1932
Стефаник Василь Гріх
1935
Вільде Ірина Крадіж
1937
Вільде Ірина Наші батьки розійшлись
Косач Юрій Вечір у Розумовського
Голос здалека
1942
В. Домонтович Емальована миска
1945
Костецький Ігор Ціна людської назви
1946
Костецький Ігор Тобі належить цілий світ
1947
В. Домонтович Апостоли
1948
В. Домонтович Приборканий гайдамака
1952
Михайло Яцків Гермес Праксітеля
1954–1955
Довженко Олександр Зачарована Десна
1960
Первомайський Леонід Шенбрунн
1962
Василь Симоненко Вино з троянд
1963
Тютюнник Григір В сутінки
1966
Тютюнник Григір Зав’язь
1968
Первомайський Леонід Бережіть торфовища
1969
Гуцало Євген Запах кропу
Тютюнник Григір Деревій
1971
Тютюнник Григір Оддавали Катрю
1973
Шевчук Валерій Диявол, якого нема
1976
Тютюнник Григір Три зозулі з поклоном
1978
Шевчук Валерій Постріл
1984
Андрухович Юрій Як ми вбили Пятраса
Зима і сни вартового
1987
Загребельний Павло Тризе
Рефлективне управління
Пашковський Євген Криниця для троянд
1991
Портяк Василь Гуцульський рік
1992
Забужко Оксана Сестро, сестро…
1993
Портяк Василь У неділю рано
Прохасько Тарас Некрополь
1994
Прохасько Тарас Від чуття при сутності
