Мама для дочки рятівника - ліліанаа

Коли я стояла за плитою та готувала пасту на вечерю то я відчула дотик рук на своїй талії. Я була впевнена, що це Картер посміхнувшись я обернулася і злякалася побачивши перед собою Тарло. Я відпихнула його і відійшла.

 - Чого припхався? - стурбовано запитала я.

 - Не бійся крихітко, я ще нічого з тобою не зроблю. Просто даю нагадати, що я так просто не залишу тебе йому. - він посміхнувся і вийшов з кухні, а за тім з дому. Я сіла на стілець і поклала руку на живіт.

 - Малятко, я так боюсь за тебе, що через цього ідіота можеш постраждати ти ще будучи в мене під серцем.. - прошепотіла я і по щоці скотилася сльоза. Я її швидко витерла і повернулася до приготування вечері. 

Доречі я все-таки передумала і вже сьогодні хочу розповісти Картеру про вагітність. Тому коли я після лікарні ще була з Арією то ми пішли в дитячий магазин і купили там пінеточки для новонароджених синього кольору. Я не знаю звідки таке відчуття, але я впевнена, що у нас буде хлопчик. Після повернення додому я підготувала коробочку в яку поклала мішуру на неї збоку позитивний тест на вагітність і ті самі пінеточки. Закривши коробку кришкою, а потім перев'язала стрічкою я віднесла її у нашу кімнату і залишила на комоді.

Нарешті заспокоївшись від візиту Тарло я закінчила з вечерею і чекала свого хлопця. Просидівши декілька годин Картер так і не приїхав, не подзвонив та не написав абсолютно нічого. Я психовано зняла фартух і кинула його на стілець. Я зайшла у нашу кімнату і лягла в ліжко думаючи чому він так довго затримується, він навіть на мої повідомлення та дзвінки не відповідав. Може він знову зустрічається з Самантою задля вирішення проблем через неї. З такими думками я непомітно заснула.

Крізь сон я відчула як він притягує мене до себе в обійми. Я притиснулася до нього та вдихнула його аромат.

 - Де ти був? - пошепки запитала я із закритими очима.

 - Вибач Авенні, я мав справи. А телефон сів тому не міг тебе повідомити. - прошепотів він торкаючись кінчиками пальців моєї руки.

 - А я готувала сюрприз для тебе. - тихо сказала я нарешті глянувши на хлопця.

 - Який? Я можу його отримати зараз? - в очах хлопця була зацікавленість і теплота по відношенню до мене. Я вирвалася з його обіймів і підійшла до комоду взявши ту саму коробку. Коли я знову опинилася на ліжку, він сидів та спостерігав за мною, я віддала йому коробку і глянула в його очі.

 - Відкривай. - ледь чутно сказала я.

 - Відкриваю. - прошепотів він і потягнув за стрічку, вона розсипалася навколо коробочки. Він знову глянув на мене, я кивнула мовляв сказала продовжувати. Він повільно зняв кришку коробки і глянув на тест та пінеточки, потім знову глянув на мене. В черговий раз глянув на пінетки і знову на мене, в його очах була радість, щастя, здивування і сльози. Він до останнього стримував сльози поки не здався і не кинувся цілувати моє обличчя тримаючи його руками, я лише голосно засміялася. Він зупинився і глянув в мої очі, він тримав моє обличчя руками не перериваючи поглядів.

 - Найкоханіша моя, ти.. ти справді вагітна? - запитав він ще досі не вірив тому, що побачив.

 - Так, коханий. - я посміхнулася і торкнулася його руки на своєму обличчі та солодко поцілувала в губи.

Ще доволі довго Картер лежав на моїх колінах поклавши руку на мій животик, хлопець ніяк не міг повірити в це і посмішка не сходила з наших обличчь.

 - Як довго ти приховувала це? - запитав він.

 - Нажаль довго, у мене був серйозний ризик зірвання вагітності. Мене хотіли покласти в лікарню, але я відмовилася і мені назначили цілу купу ліків, які я більше місяця приховувала від тебе. А сьогодні я дізналася, що ризику немає і я не змогла далі відкладати і розказала. - відповіла я впустивши руку в його волосся. 

 - Якби ти розказала мені відразу, я б був поряд. Сам би займався Ейворі або трохи частіше відправляв її до мами поки твоя загроза не минула б. - прошепотів він і поцілував мій живіт, я посміхнулася.

 - Це вже немає значення, зараз з нашим малюком все добре і завжди все буде так. - сказала я.

За прихід Тарло я вирішила розказати вже завтра, щоб не псувати настрій ні собі ні Картеру. Чоловік піднявся з моїх колін і ліг збоку знову тримаючи мене в обіймах, так ми і заснули.