Нові коментарі
15 листопада 2024 18:15
Шановна пані Галино, дякуємо Вам за Вашу творчість! Ми виправили вказану Вами неточність. Дякуємо за проявлену увагу. З повагою, адміністрація сайту
З Божою правдою
3 липня 2024 02:48
Щиро вам дякую за увагу до моєї казки з книги казок ''Богданія''. На кожному з двох сайтів, з якого ви могли передрукувати цю казку, у змісті
З Божою правдою
Українські Книги Онлайн » Сучасна проза » Амаркорд - Наталія Володимирівна Сняданко

Амаркорд - Наталія Володимирівна Сняданко

Читаємо онлайн Амаркорд - Наталія Володимирівна Сняданко
class="book">Інакше було з нащадками сім'ї Де Ляфорте, відчуття голоду в яких не зникало, здається, ніколи. Незважаючи на сувору заборону і жорстокий контроль із боку матері (всі члени сім'ї були трохи схильні до повноти, і вона намагалася змалку привчити дітей до правильного й раціонального харчування), Леа часто вдавалося за сніданком чи за вечерею схопити потай від матері третю скибку хліба, яку вона жадібно ковтала, навіть не намащуючи маргарином чи варенням, а за обідом крадькома покласти собі додаткову порцію макаронів і швиденько з'їсти їх, не поливаючи соусом, поки мати відволіклася на телефонну розмову.

Молодші ж діти були позбавлені такої можливості і тому всюди намагалися відшукати щось їстівне. Від них треба було ховати смітник, із якого вони любили діставати і споживати рештки їжі, ховати все, включно з черствим хлібом, а часом, коли їхня активність особливо підвищувалася, вони намагалися випробувати на їстівність і речі, мало для цього придатні: олівці, туалетний папір, стиральні гумки, крейду тощо. Одного разу надгризеними виявилися навіть мої черевики.

Спершу мені було дуже шкода цих вічноголодних створінь, і я намагалася потай від мами почастувати їх печивом, шоколадом чи цукерками. Але фрау Де Ляфорте довідалася про це, і після ввічливої, але серйозної розмови я вирішила не ризикувати втратою місця праці.

Того дня, коли ми разом із Леа і гером Де Ляфорте повернулися з вокзалу в Карлсруе, вечерю через спізнення автобуса було перенесено аж на півгодини, і, очевидно, на честь свята, крім традиційного дієтичного хліба із сиром і вареною ковбасою, їли ще розчинний суп із шампіньйонів фірми «Кнорр».

Довкола круглого столу у вітальні панувала зацікавлена мовчанка, дитячі погляди допитливо спостерігали за кожним моїм рухом, фрау і герр Де Ляфорте намагалися підтримувати невимушену розмову, час від часу звертаючись до мене й отримуючи милу посмішку і тактовне мовчання у відповідь. Леа, почервонівши, щось питала, шепочучи на вухо матері, близнюки поводили себе незвично тихо (це я зрозуміла вже наступного дня, коли побачила, як вони поводять себе зазвичай) і мовчки дивилися на мене зі своїх високих стільчиків, які обмежували їхні рухи. Вони зосереджено розмазували зупу-пюре по пластмасових тарілках, які спеціальними гумовими пластинками прикріплювалися до високих стільчиків, а потім витирали ґумові ложки і пальці об цератові комбінезони однакового з тарілками малинового кольору, час від часу витираючи рештки їжі об волосся одне одного і випльовуючи трохи зупи на підлогу довкола себе.

За такими мирними заняттями ми й провели наш перший спільний вечір, я знаками попросила дозволу передзвонити додому, мені знаками дозволили, я передзвонила, і мені показали кімнату, де я мешкатиму.

Останнім сильним враженням того багатого на події дня стало блискавичне засинання на різнокольорових простирадлах зі свіжим запахом прального порошку.

Як волосся на ногах позначається на майбутній вагітності

Процес статевого дозрівання нагадує хворобу, яка щодня має інші симптоми. Симптоми цієї хвороби, а точніше, процесу, дуже різні, переважно не дуже приємні.

Зі мною теж трапилася певна прикрість, яку мені зовсім не хотілося афішувати. Тому я вдалася до наступних заходів: десь починаючи класу так із восьмого чи дев'ятого я припинила носити короткі спідниці, прозорі блузки, футболки, сукні, а також блузки, футболки, сукні, верхня частина яких тісно облягала груди. Улітку уникала поїздок до водоймищ, протягом цього часу ніхто не бачив мене в купальнику. Усі свої жертви я намагалася приносити так, щоб ніхто нічого не помітив і ні про що не здогадався, і ніхто так ні про що й не здогадався і нічого не помітив.

Справа була в кількох речах. По-перше, ноги. Тобто з самими ногами все було гаразд. Просто вони раптом почали вкриватися волоссям. Щодня густішим. У якійсь газеті я прочитала, що волосся на ногах можна позбутися кількома способами:

а) вискубати пінцетом (самостійно або попросити про це коханого чоловіка);

б) зголити (самостійно або з допомогою коханого чоловіка);

в) намастити медом і через деякий час зішкребти не дуже гострим лезом;

г) скористатися депілятором фірми «Браун» або іншим депілятором;

ґ) скористатися спеціально призначеним для цього кремом;

д) намастити кров'ю вагітної кішки першої ночі, коли сонце ввійде в сузір'я Рака;

е) намастити власною кров'ю, найкраще менструальною;

є) закип'ятити власну сечу з ромашковим узваром, наповнити теплою рідиною ванну і провести в цій ванні як мінімум дві години (можна використати також сечу коханої людини);

ж) звернутися за порадою до косметолога.

Я вирішила звернутися до мами. Мама порадила залишити все, як є, бо, по-перше, я ще замала, аби перейматися такими проблемами; по-друге, подібні речі цікавлять у кращому випадку дівчат легкої поведінки; по-третє, все це дуже шкідливо для здоров'я, можна залишитися навіки з яскраво-червоною шкірою на ногах, порушити обмін речовин, а крім того, волосся і далі ростиме, причому щоразу швидше і густіше.

Далі я порадилася з однією, трохи старшою за мене знайомою. Та вважала, що якби з нею трапилося щось подібне, вона нізащо не вдавалася б ні до яких штучних методів. Це може дуже погано позначитися на протіканні майбутньої вагітності. Як саме, знайома не пояснила. Я спробувала обережно вискубати пінцетом декілька волосин і поспостерігати, що відбудеться далі. Шкіра на нозі на початку справді почервоніла, але швидко відійшла, ніяких зрушень в обміні речовин я не зауважила. Ніби нічого страшного, але боляче. Обдумавши все ще раз, я вирішила не ризикувати і докорінно змінила стиль одягу, щоб приховати те, чим у моєму віці перейматися ще все одно рано. Це сподобалося не лише бабці, яка ніколи не була в особливому захопленні від «міні», а й багатьом однокласницям, які вважали мої ноги надто довгими, а мою гордість із цього приводу зарозумілістю. Тепер кількість коротких серед суконь шкільних уніформ конкуренток із коротшими ногами помітно зросла. З тієї ж

Відгуки про книгу Амаркорд - Наталія Володимирівна Сняданко (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: