Вишневі усмішки. Заборонені твори - Остап Вишня
Він, як керівник культурно-національного відродження, слухав доповіді про шлях до комунізму через національне самовизначення…
І проходили перед старою гвардією більшовиків-ленінців різнобарвні нації, колись страшним царатом пригнічувані…
Проходили білоруси, українці, євреї, поляки, німці, турки, татари, киргизи, чуваші, лопарі, мордва й сила-силенна інших націй…
І розповідали…
Розповідали вони й про труднощі, з якими піднімати культуру, віками в домовині бувшу, доводилося, і про радість творчості, про радість відродження…
Розповідали про те, як доводилося прискорювати процес мовотворчості, щоб угнатися за культурами, що в нормальних умовах розвивалися…
Й усміхалася радісно стара гвардія ленінська, бачачи нації й культурно, й політично розкріпачені…
Проходили нації…
І останніми підходили нащадки запорізьких січовиків славних – кубанці-українці…
І запитав їх Анатолій Васильович Луначарський:
– Гей ви, запорожці, ви, славні молодці. А скажіть нам, а розкажіть нам, коли відроджуватися почали?
І залунав кубанський голос колективний:
– Числа не знаємо, бо календаря не маємо, місяць у небі, год у книзі, а день у нас такий, як і в вас – поцілуй за те он куди нас!
І тихо-тихо зробилося на березі Тигру та Євфрату.
І, потупивши очі, запитав Анатолій Васильович Луначарський:
– Що кажете таке, запорожці, ви, славні молодці?
Відповіли нащадки січовиків славних:
– Як відроджував, так і кажемо… На мовному матеріалі січовиків відроджував! Чого ж гніваєшся!
І ще тихше зробилося на березі Тигру й Євфрату.
Українізація
Інтермедія до п’єси «Вій»
ДІЙОВІ ОСОБИ:
1) Голова комісії українізації.
2) Два члени комісії.
3) Радянська панна.
4) Кумедник.
5) Хор бурсаків.
Всі дійові особи – переодягнені бурсаки.
* * *
Ку м е д н и к (вискакує й дзвонить). Гей, латрижники, ланці, розбишаки, поганці, цитьте! Тихо, невігласи, сміріте ваші гласи! Зараз почнеться комедія, весела інтермедія.
Б у р с а к и. Тихо! Комедія! Інтермедія!
Ку м е д н и к. І ритори, й авдитори, граматики і братчики. Незаможники, середняки і тр-р-рудова інтелігенція. І партійні, і безпартійні, і навіть чесні безпартійні. Вичищені й відновлені. Хто «за» і хто «проти». Ану, хто «проти»? Нема? То-то ж. Цитьте. Внемліте к річам моїм. Слух преклоніте. Ми вам українізацію апарату покажемо і як тую українізацію переводиться, розкажемо. Прислухайтесь, придивляйтесь. Все, що покажемо, запам’ятайте і на вуса намотайте.
Б у р с а к и. Тихо! Українізація!
Ку м е д н и к. Ось іде комісія по українізації.
Входить комісія.
К у м е д н и к. Ось іде громадянка Ундервуд. Вона на всі 100 % українізувалася і через те на радянській посаді зосталася.
Входить панна.
Ку м е д н и к. Прислухайтесь, придивляйтесь, воно вам у пригоді стане, бо українізувати вас ще не скоро перестануть. Будьмо уважні.
Голова комісії запитує панну. Члени – записують відповіді.
Бурсаки на всі відповіді панни реагують жереб’ячим: «Го-го-го».
Го л о в а (до панни). Ви українізувалися?
П а н н а. Вже.
Го л о в а. А скажіть, будь ласка, навіщо переводиться українізацію?
П а н н а. Українізацію переводиться для того, щоб залишити всіх на посадах, бо якби не українізували, то треба було б усіх повиганяти.
Го л о в а. Так. Так. А скажіть тепер, чим славна є наша Україна?
П а н н а (співає):
Лугом іду, коня веду,
Розвивайся, луже!
Бу р с а к и (раптом підхоплюють):
Сватай мене, козаченьку,
Люблю тебе дуже.
Ку м е д н и к (дзвонить, силкуючись припинити бурсаків. Останні поволі втихають). Ф-фу, не видержали хлопці!
Го л о в а (до панни). Ви хотіли сказати, піснею?
Па нна. Але…
Го л о в а. Що таке «але»?
П а н н а. «Але», по-нашому, по-руському, будіть значить: «Да».
Бурсаки регочуть… Музика грає туш.
Гол о в а. А чим іще славна наша Україна?
Па н н а. Борщем і галушками.
Бурсаки регочуть… Музика грає туш.
Го л о в а. Ну, українознавство ви засвоїли добре. Тепер трохи з географії… Скажіть, що таке «селянин»?
П а н н а. Селяни… селяни… селяни… Про це і не говорили.
Го л о в а. Не говорили? Ну, та це не так і важно. А скажіть тепер, як буде по-українському: «В виду того, что…»?
П а н н а. Позакак.
Гол о в а. Прекрасно. Прекрасно. Та ви краще од Шевченка. Скажіть тепер, як пишуться папери українською мовою?
Па н н а. Всі папери українською мовою починаються так: «З огляду на ваше відношення…» А в словах, де було руськоє «ять», пишеться «і» з точкою.
Гол о в а. Приклад?
П а н н а. Наприклад: «лєс» – ліс; «сєно» – сіно; «возлє» – возлі; «вездє» – везді…
Бурсаки регочуть.
Го л о в а. Все це дуже добре. А все-таки найголовнішого не сказали. Що найголовніше на Україні?
Па н н а (мнеться). Не… не… знаю.
Го л о в а. Не знаєте?
Па н н а. Не знаю.
Го л о в а (до дирижера). Маестро! Допоможіть!.
Музика починає грати гопака.
П а н н а (скрикує). Гопак! (І починає танцювати.)
Танцюють усі. Усі до нестями.
Кумедник намагається перепинити. Нарешті всі вгамовуються.
Го л о в а. Прекрасно! (Урочисто.) Громадянка Ундервуд як знавець українознавства переводиться в позакатегорійні й підвищується з 10 в 14 розряд… Ви вільні…
Б у р с а к и (співають). Українізувалась. Українізувалась. Україні-зу-ва-а-а-ла-а-ся.
Завіса.
Усмішки літературні[80]
Письменники
Слово «письменник» походить від дієслова «писати», а не від якогось там іншого дієслова.
Отже, виходить, що письменником зветься людина, що пише…
І то не така людина є письменник, що випадково там щось напише і стане… Ні! – письменник так він увесь час пише й нема йому нікоторого впину.
Це починається завжди так.
– Ось, подивіться… Чи не підійшло б… оце до вашої газети? Це я написав…
Дивитесь.
– Не підійшло б… Знаєте… Не такого нам треба… Нам би якби щоб отакого…
– Так у мене є й таке. Ось…
– І це не таке… Нам би якраз не такого треба…
– Так у мене є й не таке. Тільки вдома… Я принесу…
– Принесіть…
Ви дивитесь йому вслід, як він повернувся йти, дивитесь… дивитесь… дивитесь…
– Н-да! – кажете
