Амаркорд - Наталія Володимирівна Сняданко

якоїсь бабусі.

— А вам куди спочатку: до церкви чи до загсу, — посміхається вона.

Але дорогу показує. Ось вона, перевага маленьких містечок. Будинок я впізнаю. І знову радію.

Про те, що я так і не встигла побачити, особливо інтенсивно розмірковую під час прощальної прогулянки Ваймаром, поміж відвідинами Ґете і Шиллера, в роздумах, чи заходити ще у Баугауз. Роздуми перериває голос Юрка Прохаська, який приїхав до Ваймара на конференцію, а сьогодні увечері, як і я, їде до Берліна. Тільки його потяг відходить на дві години раніше. Конференція, на яку він поспішає у Берліні, ставить собі за мету знайти нове визначення Європи, позбавлене старих стереотипів сходу і заходу, історичних і географічних непорозумінь, хибних ототожнень Європи та Євроспільноти, які досі примушують декого сумніватися, скажімо, у тому, чи знаходиться у Європі Україна. Наша випадкова зустріч у Ваймарі, мабуть, символічна у контексті такої теми.

Спроба висновку

Намагання порівняти між собою провінційний Іммен-штадт із провінційним Байройтом було б так само приречене на поразку, як і спроба порівняти непровінційний Брауншвайґ із непровінційним Ґісеном, чи спроба знайти десять відмінностей будиночка Шиллера у Ваймарі від ґісенівського «Математикуму». Приємно те, що відмінності поміж окремими регіонами все ще існують. А окрім того існують подібності. Наприклад, у способі мислення.

Читаючи одного суботнього дня спершу Allgäuer Anzeіge, а потім Süddetsche Zeіtung, знаходжу у кожній із газет розлогі репортажі про повій. В одному випадку — матеріал про приховані камери, що спостерігали за повіями одного з мюнхенських борделів, в іншому — про спеціальні бараки для сексуальних послуг і соціальних працівників, що стежать за порядком у цих бараках у Кьольні. Як приховані камери, так і соціальні працівники повинні контролювати використання повіями презервативів. Можливо, це якась невідома мені традиція німецьких газет по суботах писати про повій, можливо, випадкове співпадіння, а можливо, — глибша ментальна спорідненість. Вартувало б, мабуть, замислитися і над тим, у який саме спосіб в різних місцевостях дбають про здоров’я повій і чи бараки гуманніші за приховані камери. Але я не ставила собі за мету досліджувати міжрегіональні відмінності. Хіба що на рівні кулінарному, тож можу запевнити, що тюрінзькі ковбаски смакують нічим не гірше за баварські, і навпаки.

Таких порівнянь можна навести більше, але у них немає не лише сенсу, а й потреби, тому краще просто зайвий раз пустити бульку у людський зріст у «Математикумі» чи пооглядати колекцію монет із зображенням Шиллера. Але тим не менше всі розмови, що їх мені доводиться вести протягом подорожі, мають одну спільність. Рано чи пізно темою стає Львів, і більшість моїх співрозмовників потребують трохи часу для того, аби віднайти у пам’яті відповідну географічну зону. Все ще достатньо часто лунають і традиційні запитання про те, чи справді українська мова так сильно відрізняється від російської, чи це лише спроби українців створити черговий антиросійський міф і здаватися важливішими, ніж вони є насправді. Але усі ці розмови уже суттєво відрізняються від тих, які мені доводилося вести п’ять-сім років тому. Подорожі до Східної Європи поступово перестають вважатися сферою екстремального туризму, і це враження щодня підтверджує повний салон літака Берлін — Краків. Сподіваюся, що до такого ж комфортного і дешевого рейсу Берлін — Львів чекати залишилося уже недовго.

Ця стаття була написана на замовлення швайцарського часопису du, який організував для авторки тритижневу подорож Німеччиною, враження від якої і лягли в основу статті.

Березень 2006.

Примітки
1

«Тепла, погідна, лагідна, оката» Варвара Лангиш чи забута середньовічна поетка Йосифа Кун, образ якої сконцентрований ув одній-єдиній фразі: «Дозволь мені кружляти над тобою», «Я хочу почути, як вона скаже: „Дозволь мені кружляти над тобою“», «я брав тебе, як фортечні мури, я в себе вмістив стільки стріл, скільки зміг» (Юрій Андрухович).

(обратно) 2

Вероніка-сльоза (Ігор Калинець).

(обратно) 3

Орися, у якої «тонкі нічні молочні пальці, гаряча і рухлива глина…», «Ніде коханої немає — ні в небі, ні на дні. Пустеля» (Віктор Неборак).

(обратно) 4

«Ти», «але буде видно і в темряві що в Тебе втікаюча тінь», «лиши для мене в магнітофоні пісеньку про своє залишання» (Грицько Чубай).

(обратно) 5

«Не дивися так привітно», «Не милуй мене шовково» (Павло Тичина).

(обратно) 6

«Утекти од тебе світ за очі» (Ліна Костенко).

(обратно) 7

«Нє жалєю, нє заву, нє плачу» (Сєргєй Єсєнін).

(обратно) 8

«…чи кохання хотів що не торкане ще…» (Юрій Андрухович).

(обратно) 9

«Встромляю в панну спис тюльпанний», «Ні подиху, ні слова поміж нами», «А я в траву щасливий упаду» (Віктор Неборак).

(обратно) 10

«Принцесо! Швидше роздягнися!..» (Юрій Позаяк).

(обратно) 11

«Коли до губ твоїх лишається півподиху…», «І забуваю я, що вмію дихати…» (Грицько Чубай).

(обратно) 12