Адепт - Володимир Львович Єшкілєв

Серед тубільців було незаперечним, що той, хто вип'є кров Бахму, стане безсмертним як прабатько драконів, і ненароджений, вічний. Старійшини скотарів розповіли синові Левія легенду про Безсмертного Апу.

Мисливець Апу виявив, що Бахму проповзає на південь від озера завжди одним і тим самим вибалком поміж глиняні горби Сарбаракану. Тоді Any знайшов велику брилу з отвором і в тому отворі закріпив гострий уламок залізного меча. Брилу з лезом він закопав у дно струмка так, що залізне жало було сховане під водою.

Три місяці чекав Any на дракона. Й ось старий хробак Бахму поповз на південь полювати дурних сайгаків. І сталося так, як передбачив хитрий мисливець. Сховане лезо прорізало черево безсмертного хробака, не захищене сірим шпичастим панциром. Бахму заревів так, що всі сайгаки Чорного Степу втекли у землі Хорезму і рік не поверталися до горбів Сарбаракану.

Дракон зніс хвостом три глиняні пагорби, і шматки глини падали в срібну воду Балгашу, мов брили з баліст — на обложене місто. Any заледве не наклав життям, забившись між велетенськими пісковиками. А коли Бахму поповз назад, до цілющої води Батька Озер, мисливець пішов його слідом і побачив у западині плаского каменя калюжу драконячої крові. Він випив її і жив надзвичайно довго. Старійшини казали Мелхиседекові, що дев'яту дружину Any взяв у свій намет, коли минуло сто п'ять літ із дня смерті першої.

Так перед Мелхиседеком з'явилася ще одна з таємних речей Сущого — Безсмертя серед смертного світу.

Двічі син Левія бачив панцирного хробака серед руїн Першої Столиці. Довжиною він перевищував найбільші кораблі Хазарії, а очі його були, мов колеса дербентських арб.

Одного дня старійшини підвели до нього красиву дівчину у весільному одязі і сказали: «Це твоя дружина, цілителю!»

Увечері того дня син Левія таємно залишив руїни. Він не один раз казав потім: «Жінки і пошуки несумісні».

Обтяжений знаками Шехіни та Безсмертя, попростував він на схід. У тій дорозі загубив він свій страх перед лихим та незнаним що несе смерть. Вільна людина не помирає — подається у смерть, як у нову свободу. Вмирає той, кому є що втратити. А Мелхиседекові не було вже чого втрачати, крім кількох складних питань, що їх Єдиний відпустив у світ без відповідей.

Поети, котрі існують для створення нового, не народили ще слів, якими б міг я розповісти про міру тих злигоднів і страждань, що пережив син Левія, шукаючи Біле Озеро. Розбійники продали його в неволю до кочовиків, таких диких, що брат із сестрою між ними злягаються серед білого дня, а м'ясо вони їли сирим, немов звірі, непросвітлені знаком, голодні.

У селищі дикунів син Левія захворів на незнану хворобу і тіло його вкрили смердючі виразки. Дикуни покинули хворого раба посеред дороги, як непотріб. Але знак Шехіни був у думках Мелхиседекових і хвороба його не здолала. Християнські ченці-несторіани[86] підібрали сина Левія. Півроку він мандрував із ними, перейшов дві пустелі і п'ять гірських країн, і, на четвертий рік мандрів, побачив найвищі у світі гори. В затінку тих гір лежало Біле Озеро, а над ним височіла вежа з червоного й жовтого каменю. У вежі жив Цаган-малх, цар і мудрець жовтошкірого Сходу.

Довгу бесіду мав син Левія з царем Білого Озера. Довідався він, що ще в прадавні часи, коли іудеї воювали Ханаан, а склавини жили на півдні Чорного Степу, посеред Білого Озера стояв острів, а на ньому священне місто, ім'я якого з мови Цагана Мелхиседек переклав як «Осередок Верховної Мудрості». Давні іудеї знали про це місто, називали його Кадеш-кіріаф, а мої родовичі — Кітеж-градом. У тому місті жили святі люди, що носили ім'я Досконалих. Багато назв і пророцтв почули від них в ойкумені. Але не спав Ворог Сущого — він послав на місто Досконалих зграю драконів, і вів її прабатько хробаків Бахму. Три доби Осередок Верховної Мудрості витримував напад драконів, та Бахму зруйнував його стіни і місто загинуло. Лише п'ятеро Досконалих урятувалося від драконячої люті в горах. З їхніх чресел вийшло нове плем'я і тисячі років жило воно, наймудріше, на сході, біля скорботних хвиль Білого Озера. І всі володарі племені брали собі престольне ім'я Цаган, на згадку про наймудрішого з П'ятьох Урятованих.

Багато таємниць розкрив Цаган-малх перед очима Левієвого сина. Не все Мелхиседек передав мені. Про Шехіну Цаган мовив:

— До початку Сущого Вона існувала оболонкою найбільшого із задумів Єдиного — людини. Але первинний задум був зруйнований[87] Ворогом Сущого. Шехіна розкололась на безліч уламків. Нині літають Всесвітом і, стикаючись із сутностями людських душ, породжують кохання. А замість зруйнованої Шехіни Єдиний створив для людей новий захист — Свободу. І Ворог ніколи не зможе зруйнувати її, тому що Свобода і Сатана пов'язані між собою в ойкумені; знищуючи Свободу, Сатана знищує джерело своєї надії… В людях завжди житиме згадка про Справедливість-Шехіну, про першу оболонку Адама, що не потребувала вибору. Бо він — найперше прокляття і найостанніше з благословень.

Про безсмертя Цаган сказав:

— Безсмертя неможливе у світі, де Свобода заступила місце Шехіни. Над тими, хто живе довго, доля здобуває тим більшу владу, чим довше їхнє життя. Той, хто отримав безсмертя, втрачає Свободу і повністю підкоряється долі.