Капітани піску - Жоржі Амаду

БІЙКА

На цей час у дворі бавився маленький гарний хлопчик, одинадцятирічний Рауль Ферейра, внук комендадора, який прийшов навідати дідуся й бабусю. Він розмовляв з ватажком «капітанів піску» — як виявилося, в нього на обличчі шрам. Невинне дитя засміялося, коли почуло, що злодій збирається забрати його з собою. Садівник кинувся на злодія. І тоді підліток вчинив запеклий опір, показавши себе справжнім майстром бійки. Сталось так, що в ту мить, коли садівник уже гадав, що ватажок банди у нього в руках, хлопчак штрикнув садівника ножем один раз у руку, а другий раз — у плече. Довелося садівникові відпустити злочинця, який негайно втік.

Поліцію було повідомлено про злочин, але ще й зараз, коли ми пишемо ці рядки, не вжито ніяких заходів, аби спіймати «капітанів піску». Комендадор Жозе Ферейра, як повідомляє наш кореспондент, обрахував, що йому завдано збитків більше ніж на кілька тисяч мільрейсів, причому тільки украдений ручний годинник його дружини коштував дев'ятсот доларів.

ПОТРІБНІ ЗАХОДИ

Мешканці аристократичного кварталу стурбовані й бояться, щоб не повторилися такі напади, тому що це вже не вперше «капітани піску» припускаються отаких вчинків. Потрібні рішучі заходи, які б поклали край подібним злочинам і забезпечили спокій нашим поважаним родинам. Сподіваємось, що шановний начальник поліції і не менш шановний суддя у справах неповнолітніх знайдуть спосіб, як упоратися з цими злочинцями, такими молодими і такими зухвалими.

ДУМКА НЕВИННОЇ ДИТИНИ

Наш кореспондент вислухав і думку маленького Рауля, який має, як уже знаємо, одинадцять років і є одним з найстаранніших учнів колегії Антоніо Вієри. Рауль виявив велику відвагу і розповів нам таке про свою розмову з грізним ватажком «капітанів піску»:

«Він сказав мені, що я дурний і не вмію гратись. Я йому відповів, що маю велосипед і багато іграшок. Він засміявся і сказав, що має цілу пристань і вулицю. Він мені сподобався. Бо був схожий на тих хлопців з кіно, що підпалили будинок, щоб зазнати якісь пригоди».

Замислимося тут і над іншою, дуже складною проблемою молоді, у якої кіно пробуджує такі спотворені думки. Не забуваймо, що кіно впливає на вибір життєвої дороги підлітка. І ця друга проблема заслуговує теж на увагу судді у справах неповнолітніх. До цього ми ще повернемося.

(З репортажу, опублікованого у «Вечірній газеті» у рубриці «Поліцейська хроніка» з малюнком будинку комендадора і його власним портретом, зробленим при наданні йому цього звання»).

ЛИСТ СЕКРЕТАРЯ НАЧАЛЬНИКА ПОЛІЦІЇ ДО РЕДАКЦІЇ «ВЕЧІРНЬОЇ ГАЗЕТИ»

Сеньйорові редакторові «Вечірньої газети».

Шановний пане,

я подав панові начальникові поліції справу з репортажем, видрукуваним учора в другому випуску Вашої газети, про «капітанів піску», банду підлітків, що вчинила злочин, а також про шкоду, якої завдали вони домівці комендадора Жозе Ферейри. Пан начальник поліції поспішає повідомити редакцію Вашої газети, що вирішити проблему повинен перш за все суд у справах неповнолітніх, і тільки потім вона вже вимагає втручання поліції. Поліція в цій ситуації може діяти лише на вимогу і за згодою судді у справах неповнолітніх. Попри все буде приділена особлива увага тому, щоб подібні випадки не повторювались і щоб винуватці учорашнього злочину були спіймані й дістали по заслузі.

З усього сказаного ясно випливає, що поліція заслуговує найгострішої критики у зв'язку з цією справою. Досі не було вжито ніяких ефективних заходів, бо не було відповідного запиту з боку суду у справах неповнолітніх.

З повагою Н. Н., секретар начальника поліції.

(Видрукувано на першій сторінці «Вечірньої газети» з портретом начальника поліції і довгою похвальною врізкою).

ЛИСТ СУДДІ У СПРАВАХ НЕПОВНОЛІТНІХ ДО РЕДАКЦІЇ «ВЕЧІРНЬОЇ ГАЗЕТИ»

Шановному редакторові «Вечірньої газети»,

Місто Сальвадор,

Штат Баїя.

Мій дорогий пане!

Висловлюю Вам свою велику повагу!

В одну з тих рідкісних хвилин відпочинку, що випадають мені під час виконання численних і розмаїтих обов'язків, які накладає на мене моя посада, я гортав Вашу чудову «Вечірню газету» і познайомився в ній із листом невтомного начальника поліції нашого штату, де пояснюється, чому досі поліція не змогла вжити рішучих заходів, щоб приборкати молодих злочинців, які тероризують наше місто. Начальник поліції виправдовується тим, що не дістав наказу від суду у справах неповнолітніх на дії проти молодих злочинців. Я аж ніяк не хочу звинувачувати нашого прекрасного і невтомного начальника поліції, однак повинен сказати в ім'я правди (тієї правди, яка завжди була мені маяком і освітлювала своїм чистим світлом мій життєвий шлях), що звинувачення не має підстав. Не має підстав, сеньйоре редакторе, бо суд у справах неповнолітніх повинен не ловити та ув'язнювати неповнолітніх злочинців, а визначати місце, де вони повинні відбувати своє покарання, а також знаходити для них опікунів, які б допомагали їм під час суду над ними. Суд у справах неповнолітніх повинен подбати і про майбутнє малолітніх злочинців. Начальник поліції повинен повідомити мене, якщо я мушу виконати свій обов'язок, бо за п'ятдесят років незаплямованого життя жодного разу я не залишив такого повідомлення без належної реакції.

Тільки протягом останніх кількох місяців я послав до виправного закладу для неповнолітніх чимало малолітніх злочинців та безпритульних. Не моя провина, що згодом вони втікали, просто невдоволені працею у цьому виховному закладі, і що покидали таке гарне спокійне місце, де до них ставилися з найбільшою увагою. Втекли і стали ще більшими злочинцями, ніж раніше, ніби приклад, який вони мали перед собою у виправному закладі, був лихий і шкідливий. Чому? Цю проблему повинні вирішувати вже психологи або філософи, а не я.

Хотів би висловитись чітко і ясно, сеньйоре редакторе, що пан начальник поліції може сподіватись на повну допомогу суду в справах неповнолітніх у всьому, що стосується посилення кампанії проти неповнолітніх злочинців.

Щиро захоплений Вашою вельможністю і відданий Вам суддя у справах неповнолітніх.

(Видрукувано у «Вечірній газеті», з портретом судді у справах неповнолітніх із похвальною врізкою на його адресу на цілу колонку).

ЛИСТ ОДНІЄЇ МАТЕРІ-ШВАЧКИ ДО РЕДАКЦІЇ «ВЕЧІРНЬОЇ ГАЗЕТИ»

Пане редакторе, вибачте мені всі ті помилки, яких я припускаюся в цьому листі, бо я не звикла писати, але якщо я до Вас пишу, то для того, щоб усе Вам розповісти. Я бачила у газеті написане про «капітанів піску» і про те, як вони крадуть. Незабаром прийшла поліція, і казали, що будуть їх розшукувати. Пізніше прибув і чоловік з суду над неповнолітніми і казав, що дуже шкода,