Дотик - Колін Маккалоу
Компресор був чудом техніки: він забезпечував достатній тиск повітря для свердла навіть на такій відстані, особливо йому подобалося, як працює свердло «Інгерсолл». Прекрасно обкатане і майже нове. Він мав намір пробурити отвори для зарядів на глибину дванадцять футів, розташовуючи їх так, як задумав кілька днів тому; саме через це він і відмовився від допомоги Лі, бо той почав би ставити під сумнів правильність його дій — надто багато він знав. Александру й справді не була потрібна допомога, він прекрасно знав, що робить, і сам він міг виконати цю роботу краще і швидше. На першому отворі свердло провалилося в порожнину через одинадцять футів: він мав рацію, там і справді був розлом! І він далі свердлив отвори, і кожного разу вони провалювалися в порожнечу через приблизно одинадцять футів. А поки він свердлив, він думав.
«А яке розкішне життя я прожив! Ото була винагорода! Існує добрий рецепт успіху — це тяжка праця, розум та амбітність. Я не зробив жодного хибного кроку в усіх моїх починаннях — від золота до гуми, і якщо мало статися якесь фіаско, то воно сталося в моєму особистому житті. Сер Александр Кінрос з Шотландського рицарського ордена — хіба ж не прекрасно виглядав я у своїй робочій одежі? Скільки ж радощів було в моєму житті! Тріумфи, подорожі, несамовиті пригоди, купа золота в Англійському банку, величезне задоволення від спорудження зразкового міста на покоління раніше свого часу, знання того, що всі державні службовці мають свою ціну, задоволення від їх купівлі, отих загребущих ідіотів. Яке ж мають значення гроші, коли ти продаєшся другій людині як товар?
Так, я славно прожив свої п’ятдесят п’ять років».
Він зупинився і пов’язав хустку навколо лоба, а потім знову взявся до роботи, кожен рух упевнений і гнучкий.
Попри всі нещастя, які приніс Елізабет їхній шлюб, вона подарувала йому прекрасну доньку, котра піде далеко в професії, яку обрала, — якщо, звісно, їй не здумається стати політичним діячем. Він помітив, що Нелл була альтруїсткою, і цю рису вона, напевне, успадкувала від своєї матері. Єдиної мети, якої він не досяг, — це його син, кревний нащадок. Йому ніколи не треба було виписувати наречену з Шотландії. Треба було одружитися з Рубі, дружиною його серця, бо вона була його господинею, а також господинею його розуму, бо і його серце, і його розум вона тримала у своєму розкішному й спокусливому тілі. Але не лише своїм спокусливим та розкішним тілом тримала Рубі його серце і розум. А й своїм грубим іскристим гумором, своєю приземленою мудрістю, своїм відчуттям сміховинного, своїм гігантським апетитом до життя. Рубі — одна з мільйонів. Він і її підвів, і це було так само гірко усвідомлювати, як і те, що він підвів Елізабет. Обох кохав і обох підвів.
Але він був перед Елізабет в боргу, і вже давно настав час його віддати. Ніяк не можна було виправдати те, що він любив її, але не ощасливив. Але Рубі, принаймні, була щаслива. Лі є бездоганною парою для Елізабет, так, але чи зможе він подолати її звичку до скритності? Він глибоко в неї закоханий, але це ота ввічлива та добре вихована любов середньовічного рицаря, безнадійне зітхання на безпечній відстані. Чи зможе він пройти шлях від безнадії до втілення надії? Чи є Елізабет, про яку він мріяв цілих сімнадцять років, тією Елізабет, з якою йому доведеться жити? Цього Александр не знав. Та й не хотів знати.
Раптом у його думки вскочив Сунь. Старий добрий Сунь! Ніхто не мав кращого партнера для того, щоб розпочати такий масштабний бізнес! Он від кого успадкував Лі своє почуття честі й самоповаги, це безсумнівно. Досить дивно, бо його батько не брав особистої участі в його вихованні та не надто переймався його долею. Китайські сини Суня були, як це не дивно, іще більшими китайцями, аніж сам Сунь, — далося взнаки зовсім інше виховання. Александр схильний був думати, що Лі надзвичайно поталанило. Коли колонії об’єднаються у федерацію, китайцям стане непереливки, але Александр не сумнівався, що ті з них, хто вже потрапив у Австралію, в Австралії й залишаться. Як це нерозумно — марнувати талант та інтелект небілих людей!
Анна з’явилася і щезла, як інструмент тортур, химерним чином сполучений з Джейд, Семом О’Доннелом та Теодорою Дженкінс. Хто-хто, а остання дійсно стала яскравим прикладом того, як любов може зруйнувати життя! Ця дурна жінка полишила Кінрос і тепер скніла в злиднях у Батерсті, беручи додому шитво та даючи уроки гри на фортепіано. А все тому, що вона відмовилася поглянути в очі правді про свого чарівливого майстра на всі руки. Джейд — маленька чорна фігурка, що потихеньку розгойдується на мотузці; її прах, що так само потихеньку осипається на дешеву труну Сема О’Доннела. Розумно втнув Сунь, нічого не скажеш. А після недавньої зливи попіл Джейд остаточно просочиться з урни в його домовину, і він опиниться в кошмарних обіймах дівчини, яка вчинила над ним розправу.
А що Анна? Бідолашна слабоумна істота. Трагедія, так само невблаганна та неминуча, як паводковий потік, що мчить долиною. За одну цю трагедію він був у боргу перед Елізабет, на яку прийшовся основний тягар. Так, він має дати їй шанс і молитися, щоб цей шанс не прийшов запізно. Лі — кохання її життя, але чи захоче вона цього сама, коли отримає своє? Чи не почне й він ущемляти її та обмежувати? «Ні, — подумав Александр, — якщо вона зможе народити йому дітей. Вони будуть дітьми її серця. Справжніми улюбленцями. Цікаво, чи буде якесь дитинча схожим на Рубі? Я був би радий!»
Отвори були просвердлені. Александр зморено почвалав до тунелю, куди щойно прибув Самерс із чотириколісним возиком, у якому були ящик динаміту, пастова закладка, артилерійський порох, платиновий дріт і детонатори. «Як летить час! — подумав Александр, поглянувши на свій годинник. Його стрілки зійшлися о пів на сьому. — Дев’ять годин пішло на свердління. Непогано для такого діда, як я».
— Ви зазначили в записці повний ящик шістдесятипроцентного, сер Александре, але чи не забагато це буде?
— Так. Забагато, Самерсе, але отой динаміт у відкритому ящику мені не дуже сподобався. Ось давай поглянемо. — Він підважив монтировкою дебелу дерев’яну кришку і уставився на рівні ряди коричневих шашок, витягнув одну з них, помацав і понюхав.
