Гуляйполе - Степан Дмитрович Ревякін

експропріацією цінностей у багатих громадян Росії, що, налякані революцією, їхали за кордон. Брав активну участь (у грудні 1919 р.) у звільненні політв'язнів з Одеської тюрми, доставляв зброю Одеському штабу Тимчасового Революційного Комітету більшовиків. У липні 1919 р. — командир 54-го Українського полку Червоної Армії. У серпні 1919 р. розстріляний червоногвардійцями на залізничній станції Вознесенськ (див. "Український історичний журнал № 2", Київ 1991 р. — С. 112—115).(обратно) 62

Слова О. Я. Ткаченка.

(обратно) 63

СОЗ — спільний обробіток землі (прообраз майбутніх колгоспів).

(обратно) 64

ВЧК ("Вечека") — рос. Всероссийская Чрезвычайная Комиссия, створена більшовиками у 1918 р. для боротьби з контрреволюцією (інакодумаючими). Керував "ВЧК" Ф. Дзержинський.

(обратно) 65

Веретельников Борис Васильович — гуляйполець, ливарник заводу Кригера. Матрос. Брав участь в революції 1905 року. Активний учасник в махновському русі. Убитий в бою з кіннотою генерала Шкуро у травні 1919 року в с. Святодухівка (нині с. Любимівка) Гуляйпільського р-ну Запорізької обл. (див. А. В. Белаш, В. Ф. Белаш "Дороги Нестора Махно", Київ 1993 — с. 581).

(обратно) 66

Вдовиченко Трохим Якович (1889—1921 рр.) — народився в батрацькій сім'ї с. Новоспасівка (нині с. Осипенко) Бердянського району Запорізької області. Член новоспасівської групи анархо-комуністів з 1910 р. На німецькому фронті — повний георгіївський кавалер, прапорщик. З травня 1918 р. командир 2-го Новоспасівського загону махновців. У вересні-грудні 1919 р. — командир 2-го Азовського корпусу Повстанської армії (махновців). З травня 1920 р. до березня 1921 р. — командир азовської групи Повстанської армії. Розстріляний Надзвичайною комісією Росії у травні 1921 р. в м. Олександрівську (нині м. Запоріжжя).

(обратно) 67

Ворошилов Климент Єфремович (1881—1969 рр.) — діяч радянської держави. Маршал Радянського Союзу (1935 р.) двічі Герой Радянського Союзу (1956, 1968 рр.), Герой Соціалістичної Праці (1960 р.). Під час громадянської війни 1918—1920 рр. командував арміями, Царицинським фронтом, був членом Реввійськради Південного фронту.

(обратно) 68

П'ятаков Георгій Леонідович (1890—1937 рр.). Активний учасник Лютневої революції та Жовтневого перевороту в Росії у 1917 р. Учасник громадянської війни. У 1918—1919 рр. член Радянського уряду України, голова Тимчасового робітничо-селянського уряду України. З 1920 р. — на керівній господарчій та радянській роботі. З 1923 р. — активний опозиціонер. У 1937 році став жертвою більшовицьких репресій (див. Л. В. Білаш, В. Ф. Білаш "Дороги Нестора Махна", Київ, 1993 р. — С. 584).

(обратно) 69

Ж. "Літопис революції, 1929, № 4. — С. 141 (це ж саме: Олег Романчук, Ультиматум, Київ, 1990 р.; С. 10)."

(обратно) 70

А. Г. Латишев, Рассекречений Ленин, Москва, Видав. Март, 1996.С. 44—45. Олег Романчук, Ультиматум, Київ. 1990. — С. 56—58.

(обратно) 71

А. Г. Латишев, Рассекреченый Ленин, Москва, Изд. Март, 1996, стор. 44—45.

(обратно) 72

Там само. — С. 51.

(обратно) 73

Там само. — С. 53.

(обратно) 74

Там само. — С. 66.

(обратно) 75

Там само. — С. 74.

(обратно) 76

Плі! — команда стріляти, розстрілювати когось.

(обратно)