Літо обіймів та поцілунків - Емілія Дзвінко

— То ми починаємо з обіймів наше літо? — піднімаю голову і дивлюся на хлопця. Розглядаю його з близька. Красивий нахаба і не приколупаєшся.

— А ти хотіла б з поцілунків, — грайливо запитує Данило.

— Ні, мені на сьогодні достатньо вражень, — відповідаю трохи засоромлено, бо чесно не уявляю як би це виглядало і щоб я відчувала. 

— Я так і подумав, тому давай спатки, бо завтра буде насичений день.

— Ти так і не встиг розповісти чим ми займемося?

— Спочатку виберемося в місто і купимо тобі якісь речі, — каже Данило. 

— О, мені вже подобається твій план, а потім що?

— А потім ми поїдемо в одне красиве місце. 

— Що за місце? — допитуюся, бо цікаво ж .

— Я передумав розповідати, — усміхається Данило і легенько цілує мене в щоку. Відпускає і заходить в будинок.

Мені нічого не залишається як зробити те саме і в голові перебирати варіанти куди ж саме ми поїдемо, а ще я не можу не думати про Єву. Цікаво, подруга справді подзвонить мені завтра? І звідки у Лева така впевненість в цьому?