Мама для дочки рятівника - ліліанаа
Після нашої спільної вечірі з Авенір, Ейворі дуже стомилася і просилася спати. Я попросив Авенір її вкласти, а сам приберу на кухні. Не буду ж я її просити прибирати весь цей посуд та й Авенір залюбки пішла з Ейворі.
Я стояв мив посуд, старався зосередитися лише на тому, що роблю. Але ж ні, в мою голову лізли нав'язливі думки..
Для чого Авенір так хвилюється про мою дитину? Чому вона так робить? Вона хоче, щоб Ейворі полюбила її, а потім вона зникне? А якщо вона щось хоче мені заподіяти через дитину? Але ж це Авенір, вона геть не схожа на ту яка зробить, щось погане. Або ж це її такий спосіб втертися в мою довіру..
Хвилин через 40 я закінчив і поспішив у дитячу. Я тихо зайшов і побачив незвичайну для мене картину.. Авенір заснула поряд з Ейворі, я підійшов до ліжечка і поправив ковдру Ейворі. Авенір я обережно взяв на руки та поніс до своєї кімнати. Я поклав її на своє ліжко та теж накрив ковдрою.
- Картере, я.. мені вже..пора..- сонно промовила вона, а я сів біля неї на край ліжка і торкнувся її руки.
- Спи Авенні, завтра підеш. А зараз відпочивай. - я дивився на неї і не розумів цього всього. Що ця жінка зараз робить у моєму ліжку, домі, житті та врешті решт в моїх думках вона вже мов оселилася. Не пам'ятаю і дня, щоб я не спіймав себе за думкою про неї. Якби ж я міг знати, що ти серйозна і все це робиш від чистого серця..
Я встав і востаннє глянув на свою гостю, я забрав волосся з її чола і пішов у вітальню. Я вмостився на дивані і думав про те, що побачив у дитячій поки не заснув.
На ранок прокинувся я перший, Ейворі та Авенір ще спали коли я заходив до них. Тому я пішов прийняв душ та пішов готувати сніданок. Коли я змішував яйця то відчув присутність позаду себе, повернув голову та побачив Авенір.
- Доброго ранку. - привітався я, вона підійшла до мене і дивилася, що я робив.
- Доброго, як я опинилася у твоїй кімнаті? - я влив суміш яйців, молока та спецій у сковороду й закрив кришкою. Обернувся до неї та оглянув її.
- Ти заснула з Ейворі, а я переніс тебе у свою кімнату.
- А де ти спав? - її погляд бігав по моєму обличчю та нижче, по тілу.
- У вітальні на дивані.
- Тобі незручно там було, пробач мені. Я повинна була піти, але все пішло не так.. - я торкнувся її плеча і посміхнувся
- Авенні, не мели дурниць. Нічого страшного не сталося, моя дочка навіть спала з посмішкою. Тому якщо ти вчора приїхала бо сама цього захотіла, я хотів би, щоб ти стала її нянею. - її очі спалахнули чи то здивуванню чи то радістю, але вона посміхнулася найгарнішою посмішкою яку я тільки бачив.
- Ти справді хочеш цього? Ну щоб я вешталася в твоєму домі. - я засміявся з її слів
- Тебе обожнює моя дитина, а все, що обожнює Ейворі, обожнюю і я. - вона трохи почервоніла і закрила обличчя руками.
- Я люблю твою дівчинку, тому тільки з радістю буду проводити з нею час. - я вимкнув плиту і поставив чайник.
- Якщо хочеш сходи в душ, переодягнешся в мої речі. А поки ти будеш в душі, я замовлю тобі речі.
- Я дуже вдячна тобі. - вона подарувала мені ще одну посмішку і зникла з кухні. Я сперся руками на стіл і глибоко видихнув.
- Картере, вона лише няня для твоєї дочки і нічого більшого. Тримай себе в руках. - промовив сам до себе та приготував чай для нас з Авенір і розклав омлет по тарілках.
Через 15 хвилин на кухню знайшла Авенір у моїх речах, я усміхнувся бо вони були завеликі на неї.
- Так смішно виглядаю? - спитала вона сідаючи за стіл.
- Ні, навіть дуже мило. Просто одяг завеликий для тебе і якось не звично бачити дівчину у своєму одязі. - і я взяв шматок омлету до рота.
- У тебе давно була дівчина? - я глянув на неї.
- Вже 3 роки я холостий батько. - спокійно відповів їй, але вона чомусь збентежилася.
- Вибач, що залізла в таке особисте.
- Все нормально, якщо тобі цікаво то питай. В цьому немає проблеми. - я посміхнувся та продовжив їсти.
- Ти хочеш собі дівчину чи тільки матір для Ейворі? - її питання мене здивувало.
- В першу чергу звичайно маму для Ейворі, але і для себе хотів би дівчину. Щоб зробити її найщасливішою, подарувати їй всю свою любов яку стримую роками, мати з нею спільних дітей. Але звучить це все дивно, нереально якось, наче ніколи цьому не бути. - я кутиками губ посміхнувся і відпив трохи чаю.
- Я впевнена, що у тебе з'явиться та сама яка буде для тебе всім. Лише потрібен час Картере. - подзвонили у двері і ми обоє підхопилися.
- Снідай, я сам відкрию. - я пішов до дверей і розумів, що це був кур'єр з одягом для Авенір. Вирішивши все з кур'єром я повернувся на кухню і поставив біля неї пакет.
- Це одяг для тебе.
- Дякую, скільки вже клопоту тобі створюю. - я допив чай і забравши весь посуд зі столу пішов до раковини мити його.
- Авенні, це все дрібниці. Я ж не міг тебе вигнати з дому і залишити з Ейворі також, вам обом було б не зручно. А одяг це те, що обов'язкове. Якщо тобі комфортно в моїх речах, будь ласка ходи, або ж переодягнися у свій. - я відчув тепло яке виходило з її тіла і огортало мене, обернувшись я дивився на дівчину перед собою.
- Картере, я..я..А коли я зможу почати працювати? - вона хотіла сказати щось інше, але вона змінила питання..
- Я взяв декілька днів вихідних, щоб побути з Ейворі після того випадку. Ще сьогодні і завтра я буду вдома з нею, а в четвер повертаюсь на роботу. Тому десь в четвер можеш приїжджати, я подумав, що було б непоганого якби ти ще трохи залишилася. Я хотів ознайомити тебе з будинком, з уподобаннями Ейворі та всім іншим, але якщо у тебе є справи, я пропишу все тобі в повідомленні.
- Я переодягнусь в твоїй кімнаті, добре? - я кивнув їй і вона зникла за дверима кухні. Витерши руки я глянув на годинник, було вже 8.47 am та пішов до Ейворі в кімнату. Коли я зайшов я зрозумів, що вона не спала. Але вона клубочком звернулася під ковдрою, я сів на край її ліжечка і торкнувся її крізь ковдру.
