Присягнись, що моя - Поліна Ендрі

У клубі я махом поринаю в інше середовище. Все йде своєю чергою. Офіціанти спішать з переповненими тацями, люди галдять, їдять, танцюють. Ніде не видно так званого «стрьомного» мужика, який розтягує за волосся красивих дівчат. Втім, самої Елайни теж ніде не бачу. Так і нічого не зрозумівши, я хапаю за лікоть офіціантку, що проходить повз.

- Гей, - гукаю її, вп'явшись пальцями трохи сильніше. - Я шукаю дівчину, білявку у чорній сукні. Щойно тут стався інцидент з участю її молодого чоловіка. 

Офіціантка тисне плечима і перелякано витріщує очі, мовляв, не знає, не бачила. Зрозуміло. Відпускаю її пурхати далі вправно лавіруючи з напоями поміж рядів. Я поглядаю, раз-по-раз обводячи очима по дузі, але як на зло, ніяких підозрілих чоловіків я не бачу, Елайни тим більше. Скрізь вирує своє життя. Картинка, що миготить різнокольоровими кулями і басами навколо, надто вже пригладжена, вилизана, занадто ідеальна.

Невже Белла все вигадала?

Коротко повівши плечима, прямую прямо до бармена.

- Хей, друже. Пам'ятаєш мене?

Я підсідаю на вільне місце, дивлячись немиготливо вперед. Хлопець скоса піднімає на мене погляд, збовтуючи суміш у шейкері. Він похмуро киває. Вже чудово.

- Я шукаю блондинку, таку ефектну з яскравою помадою, вона ще сиділа тут біля мене буквально півгодини тому.

- Ну була така, - ліниво тягне той.

- Кажуть, тут чоловік якийсь конфлікт влаштував.

Бармен зацікавлено піднімає на мене одне око, мабуть прикидає, хто я такий. Нарешті він відповідає, видихаючи, і я вже думаю, що зараз дізнаюся про все.

- Чесно, друже, без поняття. Я якраз відійшов, тож ні, не чув.

Він байдуже залишає мене, приймаючись обслуговувати клієнта, що підсів, викликавши в мені чергове розчарування.

Я намагаюся схопитись за будь-яку найменшу зачіпку, але тут ніхто нічого так і не бачив.

________

Сьогодні діє знижка на «Обіцяю тобі кохання») Також на днях зробимо розіграш на декілька моїх книг) Він буде проходити у тг-каналі. Це тут: https://t.me/Polina_Endri

Велком))