Ґарґантюа і Пантаґрюель - Франсуа Рабле
Як виникають і визрівають позови
— Ось чому (провадив Брідуа) я, так само, панове, як і ви, зволікаю і очікую, поки діло дійде зрілости й досконалости у всіх свої членах, а саме, в актах і в мішках. Arg. in l. si major. С. сотти. Divi. et de cons. d. j, с. Solennitates, et ibi gl.[359]
Процес, з найперших своїх зародків, уявляється мені, панове, як і вам, неформним і недосконалим. Він нагадує новонароджене ведмежатко; воно нібито безноге, безруке, голошкуре, безшерсте, безголове, це грубий і неоковирний кавелок м'яса; та от ведмедиця його облизує, і зразу стає видно всі його окремі члени, ut по. doct.ff. ad leg. Aquil. I. II. in fi.[360]
Ось так само, панове, мені, як і вам, законюючись, процес попервах уявляється неоковирним і незграбним. Він теж має всього лише один-два папери; це звірючка-вирод. Але коли папери добре натопчуться у мішок, насиплються, накладуться, ось тоді справді можна сказати, що процес тепер набрав тіла скільки треба, бо forma dat esse rei. I. si is qui. ff ad. leg. Falci. in c. cum dilecta extra de rescrip. Barbatia consil. 12 lib. 2, а ще раніше Bald, in с ulti. extra de consue. et I. Julianus. ff. ad exhib. et I. quaesitum. ff. de lega. III. Відсилаю вас до gl. p. q. I. c. Paulus.[361]
Debile principium melior fortuna sequetur. Як не скромненький почин, а успіх його завершає.Так само, панове, як і ви, судові виконавці, возні, сторожі, сутяги, прокурори, комісари, адвокати, слідчі, діловоди, нотарі, писарі і сільські судді, de quibus tit. est lib. III Cod.[362], витягають без упину гаманці у суперечників, через що у процесу ростуть голова, ноги, пазурі, дзьоб, зуби, руки, жили, артерії, нерви, м'язи, лімфи; це і є мішки; gl. de cons. d. IV. с. accepisti.[363]
Qualis vestit erit, talia corda gerit. Шати являють очам, схильне до чого серце.Нота бене, в цій матерії сутяжні щасливіші за міністрів справедливости, бо
Beatius est dare quam accipere, Більше щастя давати, ніж приймати,ff. comm. I. iij. et extra de celebra. Miss. с. cum Marthae. et 24. q.j. с Odi. gl.[364]
Affectum dantis pensat censura tonantis. Варта пожертва твоя дозволу Гримія.Так процес удосконалюється, шліфується і формується, як це проголошує ґлоса канону:
Ассіре, sume, cape sunt verba placentia papae Дар, подарунок, принос — любо що татові осьі як це мовить навпростець Альберик де Розата щодо Рима:
Roma manus rodit, quas rodere non valet, odit. Dantes custodit, non dantes spernit et odit. Риму все жерти б і жерти, любі йому лише жертви. Хто не потрапить на зуби, той йому вже нелюбий.Питання — чому?
Ad praesens ova, eras pullis sunt meliora, Краще синиця в жмені, ніж журавель у небі,ut est glo. in I. quum hi. ff. de transac. Невигоди протилежного способу подані in gl. С. de allu. I. fi.
