Лікарня на відлюдді - Олексій Михайлович Волков

— Чуєш, Жане, — почулося ззаду, — я піду домовлюся з таможнею, бо годину стоятимемо.

— Сядь, не смикайся, — відповів той, — кудись поспішаєш?

— Та куди мені поспішати...

Той, кого назвали Жаном, витяг мобілку і, набравши номер, спитав:

— Алло! Вікторе? Що там у тебе?.. Ага... Ну, гаразд. Нікуди не подінься, будь там. І не лови ґав. Ну, все...

Передня машина проїхала пропускний пункт, і джип посунувся на одну вперед. Знову почало сніжити.

Це був кордон України з Польщею.

***

У сьомій палаті стояла тиша. Три пустих застелених ліжка та два, на яких спали хворі. Біленький не спав. Він був накритий майже з головою. Півгодини тому пішла медсестра, яка знову заходила подивитися до нього, але він лише ритмічно сопів. Більше вона не прийде.

Стягнувши ковдру донизу, він потягся рукою під койку і витяг з-під неї миску, озираючись на сплячих сусідів. Потім взяв термос, що стояв на його тумбі, й, відкрутивши кришку, налив у миску гарячої води. Здійнялася пара. Тоді витяг із тумби пляшку мінералки і відкрутив пробку. Вода засичала, і він знову боязливо озирнувся на сусідів. Наливши у миску ще й мінералки, Біленький спробував воду рукою. Очевидно, результат його задовольнив. З-під подушки він витяг маленьку картонну пачечку лез для гоління і, перекинувшись на спину, деякий час лежав нерухомо, дивлячись у стелю. Потім, затиснувши лезо у покалічених, місцями чорних пальцях правої руки, які не хотіли згинатися, щосили чиркнув лезом по зап'ястю лівої. По руці слабким струмочком побігла кров. Розкривши широко очі, він якусь мить спостерігав цю картину, а потім, зібравшись із духом, чиркнув ще раз. Тепер уже чвиркнуло потужно.

Скривившись від болю, Біленький перевернувся на живіт і опустив руку в миску з водою. Вода швидко почервоніла від крові.

Оксана, яка куняла на сестринському посту біля увімкнутої лампи, накинула на плечі кофту і потягнулася, а потім підвелася й пішла до другої палати, де почався якийсь рух. Там лежав післяопераційний хворий. За п'ять хвилин вона вже поверталася на пост і, проходячи повз двері сьомої, зазирнула й туди. Там стояла тиша — всі спали, включно з Біленьким. Однак щось їй не сподобалося. Марно напружуючи погляд у темряві, вона клацнула вимикачем.

Те, що побачила медсестра, виглядало жахливо. Біленький лежав на спині, опустивши руку до миски з чимось червоним, що лилося через край. Такі ж калюжки були розхлюпані й по підлозі. Скрикнувши, вона кинулася назад, до маніпуляційної. Руки її тремтіли, коли відчиняла замок на дверцятах шафи з НЗ. Схопивши бинт, смикнулася назад, до палати. Почувши рух, із кімнати персоналу вилізла заспана Соня.

Від спроб надати допомогу Біленький прийшов до тями. Він смикався на койці, видираючи в них руку, і кричав:

— Ідіть геть! Пустіть мене! Пустіть мене!!! Не дам!

Оксана та Соня були перемащені кров'ю, яка продовжувала текти з руки та розбризкуватися по стінах та ліжках. Але сили нещасного скінчилися. З допомогою сусіда, який прокинувся, Біленького скрутили і замотали руку бинтом.

— Дзвони на «швидку», — видихнула вкрай захекана Оксана, — нехай ургентного везуть. І чергового лікаря сюди!

Сестра, яка чергувала по травматології, хутко побігла дзвонити, а Оксана витягла флакон розчину з НЗ і приєднувала до нього крапельницю. Раптом прибігла Соня, що залишалася у палаті:

— Він що, ненормальний якийсь? — почала вона. — Я кажу йому: не здирай — а він здирає... Я кажу: для того зав'язали, щоб кров не текла, — а він...

— Чорти би забрали... — Оксана, схопивши штатив із системою, смикнулася знову до палати.

Біленький розмотував останні тури бинта, а по руці знову текло.

— Що ти робиш?! — закричала медсестра не своїм голосом. — Зовсім здурів?

Усі разом вони навалилися на нього вдруге і замотали руку наново.

— Давай рушники, — командувала Оксана, — бо нічого зробити не дасть...

— Ідіть ви на хер! — ревів Біленький. — Пустіть мене!! Я здохнути хочу!!! Розумієте ви? Здохнути! Скоти! Сволочі! Перестаньте мене мучити!

Його руки прив'язали рушниками до койки, і Оксана, наклавши джгут на здорову кінцівку, вколола у вену. Розчин пішов струнно. Інша сестра принесла апарат для вимірювання тиску і зараз накладала манжетку, збираючись міряти тиск.

До палати увійшов Сивокінь. Саме йому «пощастило» бути черговим по лікарні цієї ночі.

— Ого... — промовив він. — Оце так...

— Це вже не «ого», — обертаючись, сказала Оксана, — «ого» було десять хвилин тому.

— Який тиск? — запитав він.

— Вісімдесят на сорок, — відповіла Оксана.

— А хірургів ваших кликали?

— Вже викликали, зараз привезуть.

— А коли він...

— Пішшшов... ти-и... н-на-а-а... — засичав до завполіклінікою Біленький і, немов в'юн, закрутився на ліжку.

— Та лежи ти спокійно!!! — заверещали обидві сестри, притискаючи хворого, але було пізно. Навколо голки, що стирчала з його передпліччя, почала надуватися ґуля.

— От, зараза, вену проколов, — мало не плакала Оксана, — де я тепер вколю?

— Давай ось тут, на кисті спробуй, — підказувала друга.

— Соню, біжи до реанімації, за лікарем!

Санітарка розкарячено побігла по коридору, а сестри намагалися вколоти у вену в іншому місці. Біленький смикався та сипав матюками.

***

Медвідь увійшов до палати, зав'язуючи халат. По дорозі йому вже все розповіли.

— Давайте на каталку і до перев'язочної, — скомандував він.

— Не поїду! — хрипів Біленький. — Нікуди не хочу. Йдіть усі...

— Помреш, — сказав Ілля, — якщо не зробити, що належить.

— І помру, — відповів той, — я так хочу...

— А що за сморід? — запитав Ілля. — Звідки це?

— Під себе пішов, — пояснила Оксана, — і перестелити не дає...

— Усе,— сказав Ілля, — припиняємо цей дитячий садок. — Хворого до перев'язочної! Разом із системами і гімном! Хутко!

Біленького відв'язали, переклали на каталку і повезли. Він вже не пручався і більше мовчав, увесь зм'якнувши. Розрізавши пов'язку, Ілля вколов у рану новокаїн і взяв на затискачі пошкоджені судини. На системі міняли флакони. Під'єднали ще одну. Біленький закотив очі й часто, поверхнево дихав. Щур міряв тиск.

— По нулях, — сказав він, — догралися... Усі давай струйно! Преднізолон!

Перев'язавши в рані дві судини, а у третю вставивши катетер, Ілля під'єднував ще одну систему для створення тиску в кров'яному руслі хворого.

—