Гербарій коханців - Наталія Володимирівна Сняданко

Якщо ж Героргій Порфирович або його половина дивувалися, чому Лесь Петрович не запитає про це саму жінку, тесть Ореста незмінно відповідав, поштиво опустивши очі:

– Бо жінка єсьм лише часть чоловіка і мусить в усьому коритися волі його.

Лесь Петрович страшенно любив єдине старослов’янське словосполучення, яке знав – «Аз єсьм». І намагався якомога активніше вживати його у своїх релігійних висловлюваннях, а якщо йому не вдавалося побудувати речення від імені першої особи, як того вимагала граматика, то він забирав «Аз» і залишав просто «єсьм», ігноруючи граматичний дріб’язок, який вимагав у цьому місці вставляти іншу форму цього дієслова.

Жіночість, на думку Леся Петровича, досконало підкреслювали спідниці, хустки, сукні класичного крою (обов’язково з білим мереживним комірчиком, чомусь завжди підкреслював Лесь Петрович) і навіть домашні капці та халати. Натомість штани і спортивний одяг однозначно були гріховними. Довге волосся у жінок було богоугодним, стрижене, а ще гірше – фарбоване – гріховним. У чоловіків – навпаки. Використання жінками косметики Лесь Петрович вважав серйозним гріхом, а в існування косметики чоловічої просто не вірив. Протягом певного часу він подумував було обмежити використання у себе вдома косметичних засобів до самого лише господарського мила, яке, на його думку, ідеально відповідало всім гігієнічним потребам. Але коли він уперше не просто сказав про це, а спробував перейти до практичних дій, то наштовхнувся на особливий погляд своєї дружини. Вона рідко дивилася на нього таким поглядом, але якщо це вже траплялося, то дискусія з чоловіком моментально припинялася на її користь. Так було і цього разу, тож під забороною, а точніше, під питанням залишилася лише декоративна косметика для доньки. Гріховним Лесь Петрович вважав і використання у побуті пральної машини, адже вона порушує природність людського існування. Коли дружина з донькою купили пральку, не питаючи його дозволу, він спершу пробував заборонити її використання, але досягнув лише того, що вони відмовилися прати його речі. Після двох тижнів активного використання свого улюбленого господарського мила Лесь Петрович здався і вмовив дружину повернутися до попереднього розподілу домашніх обов’язків, визнавши, що не лише прання вручну є богоугодним заняттям, дозволяється також використання електричних пристроїв. Щоправда, аби не порушити стрункість своєї теорії, Лесь Петрович був змушений дещо змінити попереднє формулювання заборони, згідно якої використання пральної машини вважалося гріховним, бо спонукало до розвитку в людині небезпечної ліні й відступу від натуральної праці. Обдумування нового формулювання зайняло у нього досить багато часу, але принесло достойний результат – відтепер Лесь Петрович стверджував, що використання пральної машини дозволяється з метою вивільнити час жінок, який вони проводитимуть у молитві. Кілька перших тижнів він демонстрував на власному прикладі, як слід використовувати вільний час, і протягом усього циклу прання старанно молився. Далі заявив, що відтепер полишає це заняття на жінок, і нехай їхнє сумління саме їм підкаже, чи грішити, марнуючи час без молитви, чи таки виконувати волю Божу.

Інші заняття також чітко поділялися на богоугодні і гріховні. Богоугодним вважалося: працювати на дачі (усі дні, окрім неділі і церковних свят), шити, в’язати, вишивати, прибирати, мити вікна, підлоги, двері і все, що можна відмити (будь-яка домашня робота прикрашає жінку, – стверджував Лесь Петрович), по можливості уникати купування готової їжі – його концепція богоугодності передбачала, що будь-яку їжу краще готувати самому, точніше, спонукати до її приготування жінок, аніж купувати готовою. Готова їжа порушує натуральність людського існування і призводить до непотрібних спокус. «Навіщо пити лимонад, якщо можна зварити компот? – риторично запитував за столом Лесь Петрович (хоча сам він не вмів приготувати і найпростішої страви, вважаючи кулінарні заняття для чоловіка гріховними). – Навіщо купувати торт, якщо можна спекти його самому?» Самому, на думку Леся Петровича, богоугодніше було вирощувати худобу, яка потім давала м’ясо, зернові, які перемелювалися на борошно, пекти хліб, косити траву для кролів (він навіть пропонував дружині завести кролів на балконі їхньої квартири). Гріховним Лесь Петрович вважав будь-яке надмірне дозвілля, а надмірним було все дозвілля, яке не присвячувалося молитві. Наскільки детальною і чітко розробленою була його система поділу на гріховне і богоугодне у розділі жіночої роботи, настільки ж недосконалою виявилася вона у всіх інших розділах. У своїх проповідях він просто уникав ще недостатньо розроблених тем, у зв’язку з чим так і залишилося невідомим, наприклад, чи богоугодним є самому робити ремонт (Лесь Петрович спробував свої сили у цьому лише декілька разів, але щоразу це завершувалося невеличкою катастрофою – двічі він ламав кінцівки, падаючи з драбини, а одного разу затопив сусідів, намагаючись відремонтувати кран на кухні), пересуватися на автомобілі, а не на громадському транспорті (Лесь Петрович не міг позбавити свою гріховну плоть комфортності пересування з особистим водієм), дивитися футбол по телевізору (хоча загалом перегляд телепрограм вважався надзвичайно гріховним заняттям, і Лесь Петрович постійно намагався зашкодити у цьому дружині і доньці, єдине, в чому він так і не зміг перемогти себе – це перегляд футбольних матчів, тому, виголошуючи черговий спіч про гріховність телерозваг, він обов’язково зазначав, що іноді переглянути цікавий футбольний матч дозволяється, достатньо лише після цього тричі проказати «Богородицю» і двічі «Отче наш».

Щоразу, коли наставав піст, він виголошував перелік дозволених і заборонених страв, і щоразу це був інший перелік. Схожість виявлялася лише в тому, що без заборонених інгредієнтів складно було приготувати дозволені страви. Наприклад, оладки в піст їсти дозволялося, але в тісто не дозволялося класти яйця та молоко. Молоко можна було додавати лише в каву. Картопляне пюре слід було вживати без молока і масла, масло додавалося лише в макарони. Попри сувору заборону на вживання продуктів тваринного походження та солодощів, за дотриманням якої батько Олени суворо стежив, іноді він попускав собі обмеження у вживанні алкоголю. Щоправда, не толерував такої легковажності в інших.

Мати Олени, у стосунках із чоловіком неконфліктна і лагідна, натомість сувора й принципова у вимогах до доньки, іноді бунтувала, відмовляючись готувати, або ж порушувала заборони. В обох випадках на неї чекав довгий і гнівний богословський трактат, виголошений чоловіком, кожне друге речення якого зводилося до твердження, що готування – то справа жіноча, і так було угодно Богу, а чоловік має лише стежити, чи дотримується жінка посту як належить. Часто після таких монологів Лесь Петрович, відмовившись від вечері, яка порушувала традицію, зачинявся у себе в кабінеті на весь вечір, а вранці мати Олени знаходила під його ліжком порожню пляшку з-під коньяку.

Олена теж намагалася переконати батька не зосереджуватися аж настільки на кулінарному аспекті посту, а