Темний ліс - Лю Цисінь
— Це все внаслідок переведення економіки на воєнні рейки?
— Так, але й погіршення екологічного стану навколишнього середовища стало не останньою причиною. Тоді ще діяли закони про захист екології, але на хвилі загальної зневіри всі думали: «Яка ще до дідька охорона навколишнього середовища? Ми берегтимемо Землю, щоб залишити трисоляріанам райські сади?». Пізніше будь-яка діяльність з охорони природи навіть почала вважатися не менш зрадницькою, ніж активність ОЗТ, а організації на кшталт «Грінпіс» придушуватися, бо зажили слави її філій. Проекти, пов'язані зі створенням космічних сил усіх країн, дали поштовх розвиткові важкої промисловості з високим ступенем забруднення. Не важко здогадатися, що це лише прискорило погіршення екології Землі: парниковий ефект, численні кліматичні аномалії, повсюдне опустелювання…
— Я ліг у гібернацію якраз на початку опустелюван-ня, — повів далі інший сусід. — Це відбувалося геть не так, як ви можете собі уявити! Пустеля не насувалася від Великої стіни, пожираючи родючі землі, ні! Це була клаптева ерозія: посеред родючого поля раптом з'являлася піщана ділянка, потім довкола виникали ще кілька таких, і вони ширилися, мовби висохлі місця на тканині, що сушиться на сонечку.
— Ось тоді урожайність у сільському господарстві різко впала, всі запаси були з'їдені, а потім… потім розпочався Великий занепад.
— То прогноз, за яким рівень життя людства мав відкотитися на сто років назад, таки справдився? — запитав Ло Цзі.
Ши Сяомін кілька разів пирхнув:
— Ах, докторе Ло, сто років, кажете? Ми могли про це лише мріяти… Мінус сто років відтоді — це, виходить, 1930-ті. Життя у 1930-х роках порівняно з часами Великого занепаду — просто рай! Та і як це можна порівнювати? За часів Великої депресії чисельність населення планети була значно меншою, а тут — 8,3 мільярда осіб. — Він тицьнув у Чжан Яня: — Он йому пощастило побачити Великий занепад на власні очі, коли він на деякий час вийшов із гібернації. Хай далі й розповідає.
Чжан Янь вихилив чарку і з порожнім поглядом повів оповідь далі:
— Я бачив марш голодних: мільйони людей, рятуючись від голодної смерті, пробиралися крізь спустошені простори Великої рівнини під акомпанемент піщаних бур. Розжарене небо, розжарена земля, розжарене сонце... Коли хтось помирав, його тіло відразу ж з'їдали дочиста… Це було справжнє пекло на землі. Є чимало хронік тих часів, якщо хочете — можете подивитись і зрозуміти, як вам пощастило пропустити ті часи й вижити в гібернації.
— Великий занепад розтягнувся на півстоліття й забрав із собою майже п'ять мільярдів життів — чисельність людства впала до позначки 3,5 мільярда. Ви тільки уявіть собі масштаб катастрофи!
Ло Цзі встав і підійшов до вікна: з висоти шостого поверху він бачив далі захисної лісопосадки, й перед очима в нього пустеля розгорнулася аж до обрію. Північнокитайська рівнина була вкрита ковдрою з жовтого піску, скільки сягало око, а рука часу згладила найменші нерівності.
— Що сталося потім? — запитав Да Ши.
Чжан Янь із полегшенням зітхнув, немов скинув тягар із пліч, позбувшись потреби розповідати про цей жахливий період історії.
— А потім... Потім люди почали впокорюватися долі, й щодалі більше. Багато хто поділяв думку, що навіть перемога в Битві Судного дня не варта таких жертв і злиднів. Самі подумайте: твоя дитина помирає від голоду в тебе на руках, а ти мусиш піклуватися про збереження людської цивілізації в далекому майбутньому. Що переважить? Зараз ви можете сказати, що доля людства важливіша за смерть статистичної одиниці. Але чи до снаги вам зробити аналогічний вибір за умов, коли питання життя й смерті вирішується просто зараз? Звичайно, вже й тоді подібний хід думок засуджувався як класичний приклад мислення індивідуаліста, зрадника людства. Але ж ніхто не може заборонити людям так думати, тож невдовзі така ідея стала панівною в усьому світі. Саме тоді з'явився відомий слоган, що ввійшов до всіх підручників з історії…
— Приділіть час цивілізації, бо його залишилося обмаль, — процитував Ло Цзі, так і не повернувшись від вікна.
— Авжеж. Дайте людству спокійно прожити решту років.
— А що було далі? — запитав Ши Цян.
— Другий Ренесанс, друге Просвітництво, друга Французька революція… Ви можете про це прочитати в підручниках з історії, там усе докладно описано.
Ло Цзі здивовано обернувся: все, що він передбачав у розмові з Чжуан Янь два сторіччя тому, насправді відбулося.
— Друга Французька революція? Ті самі події у Франції?!
— Ні, це просто назву в першої позичили. Події ж розвивалися в усьому світі. Після цієї другої Французької революції уряди всього світу поставили проекти з розбудови космічних флотів на паузу, згорнули програми з присутності людини в космосі й зосередилися на поліпшенні побуту людства. У ті самі роки остаточно опанували надважливу технологію — генну інженерію, яка разом із керованим термоядерним синтезом дала можливість перейти до масового фабричного виробництва їжі, й урожайність уже не залежала від примх погоди. Примара повторення нового великого голоду відійшла в минуле — людство більше ніколи не страждатиме від браку харчів. Відтоді світ почав оживати й швидко надолужувати втрачене — це було значно простіше, бо населення Землі дуже скоротилося. За 20 років життя повернулося до рівня перед Великим занепадом, а згодом — і до Золотої доби людства. Наша цивілізація впевнено рушила в напрямку підвищення життєвих стандартів і вже точно не зверне з цього шляху.
— У сучасній науці існує один термін, що може зацікавити доктора Ло, — один із сусідів нахилився до Ло Цзі. Він до гібернації був економістом і ліпше знався на таких речах: — Імунітет цивілізації. Коли серйозна недуга вражає людський організм, активується імунна система. Так само й цивілізація загалом виробляє антитіла проти проблем і протиріч усього людства. Ранні часи трисолярі-анської кризи — від моменту відкриття іншої цивілізації й до закінчення Великого занепаду — вже не повторяться. Людство вивчило цей урок. Гуманістичні принципи стали найвищою цінністю, а існування цивілізації в майбутньому — другорядною. Це основи концепції сучасного суспільства.
— Що було потім? — запитав Ло Цзі.
— А потім почали відбуватися дивовижні речі, — схвильовано відповів Ши Сяомін. — Усі країни погодилися жити в мирі й злагоді та вдавати, буцімто ніякої Трисоля-ріанської кризи й не було. І що ви думаєте? Поступ сягнув небачених раніше висот, а найбурхливіше розвивалася технологічна сфера. Геть усі технологічні
