Джек Лондон. Твори у 12 томах. Том 06 - Джек Лондон
Чути, як повертається ключ у дверях з холу. Двері відчиняються, і з ключем у руці входить Нокс. Бачить Джіфорда.
Нокс (тиснучи йому руку). Як ви сюди потрапили?
Джіфорд. Просто зайшов. Двері було не замкнено.
Нокс. Мабуть, я забув замкнути.
Джіфорд (добуваючи паку документів з внутрішньої кишені на грудях і віддаючи її Ноксові). Маєте, ось вони.
Нокс (гортаючи їх з цікавістю). Ви певні, що це оригінали? (Джіфорд киває). Адже ж мені не можна ризикувати, знаєте. А що, як Герст змінить свій намір, коли я виголошу промову, й відмовиться опублікувати оригінали? Такі речі вже траплялися.
Джіфорд. Оце ж я йому й казав. Він хотів дати копії, то я вже був подумав, чи не дурно мене носило до Нью-Йорка. А проте я наполіг на своєму. Ноксові потрібні тільки оригінали, кажу йому, а ні, то нічого не вийде, — і кінець кінцем він здався.
Нокс (тримаючи документи). І не сказати, як багато важать вони для мене і який я вам вдячний!..
Джіфорд (перебиваючи). Гаразд, гаразд. Не варто й згадувати. Горст аж нетямиться — це ж вода на його млин. А робітникам ваше викриття ще й як стане в пригоді. Та й ви матимете змогу нарешті показати себе! А як там закон про відшкодування за каліцтво?
Нокс (утомлено). Все та сама історія. Ніяк не дійде до парламенту. Застряг у комісії. Та й чого можна сподіватися від законодавчої комісії?.. Всі вони там в один гуж тягнуть із залізничними компаніями.
Джіфорд. Профспілка залізничників дуже зацікавлена в цьому законі.
Нокс. Ну що ж — залізничники ніколи не побачать його, доки не навчаться голосувати, за кого слід. Коли, нарешті, ваші профспілкові лідери облишать страйки та бойкоти й скерують робітників до політичної боротьби?
Джіфорд (простягуючи йому руку). Гаразд уже, бувайте. Мені ніколи, а то б я пояснив вам, чому саме політичної боротьби не можна пов’язати з профспілковим рухом. (Нокс кидає документи на низьку книжкову шафу й тисне Джіфордові руку). Поводьтесь обачніше з цими паперами. Ви б їх так не кидали, якби знали, скільки Герст за них заплатив.
Нокс. Їм тут безпечно.
Джіфорд. Не треба легковажити ворожої сили. їхня зграя не зупиниться ні перед чим.
Нокс. Я пильнуватиму цих документів, як власного ока. Вночі візьму з собою до ліжка, щоб таки допильнувати. Та й взагалі їм нічого не загрожує. Адже ж ніхто, крім вас, не знає, що вони в мене.
Джіфорд (ідучи до дверей у хол). Не хотів би я бути в Старкветеровій конторі, коли виявиться, що папери зникли. Комусь буде добра прочуханка. (Затримуючись на дверях). Всипте їм завтра добрячого перцю! Я буду на галерійці. На все вам добре. (Виходить).
Нокс відчиняє вікно, підходить до письмового столу, сідає в крісло й береться до своєї кореспонденції.
Стукають у двері з холу.
Нокс. Ввійдіть.
Габард входить до кімнати, підступає до столу, але руки Ноксові не подає. Вони вклоняються один одному, і Габард сідає в крісло ліворуч від письмового столу.
Нокс, тримаючи розпечатаного листа, повертається лицем до відвідувача. Він чекає, поки Габард почне мову.
Габард. Немає потреби говорити манівцями з такою людиною, як ви. Я це знаю. Ви тямите, що ви робите, і я також. Ви добре знаєте моє становище, отже, розумієте, що я маю повноваження на переговори.
Нокс. О так, я знаю.
Габард. Ми хочемо порозумітися з вами по-дружньому.
Нокс. Це легко зробити. Якщо ваші хазяї житимуть чесно й справедливо…
Габард. Прибережіть ці слова для своєї промови. Ми розмовляємо віч-на-віч. Вам вигідніше було б…
Нокс (розгнівано). Якщо ви гадаєте мене підкупити.
Габард (гречно). Ні в якому разі. Ані найменшого натяку на те. Річ ось у чім. Ви конгресмен. А кар’єра кожного члена Конгресу залежить від того, в якій комісії він бере участь. Нині вас закопали в мертву комісію карбування, мір та ваги. Скажіть тільки слово — і вас буде призначено до найважливішої комісії…
Нокс (перебиваючи). То ви роздаєте оті призначення?
Габард. Певне. А ні, то чого б я тут опинився? Все можна владнати.
Нокс (задумливо). Я знав, що наш уряд геть прогнив, але мені й на думку не спадало, щоб торгували урядовими посадами в такий спосіб.
Габард. Ви не дали ще своєї відповіді.
Нокс. Ви мали б знати мою відповідь наперед.
Габард. Є ще й інший вихід. Вас цікавлять соціальні проблеми. Ви вивчаєте соціологію. Тих, кого я репрезентую, вельми цікавить ваша особа… Щоб ви могли поглибити свої студії, ми охоче пошлемо вас до Європи. Там, у тій просторій соціологічній лабораторії, далеко від політичної метушні, ви матимете добру нагоду присвятити себе науці. Ми охоче пошлемо вас туди, скажімо, на десять років. Ви діставатимете по десять тисяч доларів на рік, а того дня, коли виїдете з Нью-Йорка, ви дістанете поза тим чималеньку суму — сто тисяч доларів на додаток.
Нокс. Отже, це так купують людей.
Габард. Йдеться чисто про освітні цілі!
Нокс. Але ви ж таки манівцями говорите!
Габард (рішуче). Гаразд. Ну, то яка ваша ціна?
Нокс. Ви хочете, щоб я покинув політику, покинув усе? Ви хочете купити мою душу?
Габард. Ще й більше. Ми хочемо купити певні листи й документи.
Нокс (ледь помітно здригається). Які листи й документи?
Габард. Оце ні і ви переходите на манівці. Чесній люпині нема чого брехати, навіть…
Нокс (перебиваючи). Вам.
Габард (посміхаючись). Навіть мені. Я помітив, як ви здригнулися, коли я згадав за листи. Ви себе виказали. Ви знаєте, які саме листи я мав на увазі. Ті, що їх викрав Герст з архіву Старкветера — ті, що ви їх маєте намір використати завтра.
Нокс. Маю намір використати завтра.
Габард. Точнісінько так. Саме про них ідеться. Складіть їм ціну. Скільки?
Нокс. Нічого я не продаю. Я не гендляр.
Габард. Одну хвилинку. Не кваптеся на відповідь. Ви не знаєте, з ким маєте справу. З тих листів ви не скористаєтесь у своїй промові. То вже повірте мені. Далеко розумніше продати їх за грубі гроші, аніж їм пропасти задурно.
Стукають у двері з холу. Габард здригається.
Нокс. Ввій…
Габард (перебиваючи). Ц-сс! Мовчіть! Мене не повинні тут
