Містичне кохання (збірка) - Ангеліна Кріхелі

Під ранок її саму хилило на сон, адже на землі закони діють одні для всіх. Кошеня з її колін зникло. Пташка перестала співати у своїй маленькій клітці, а квіти кілька разів цвіли, опадали й знову цвіли. І саме в той момент, коли її повіки все ж таки сонно зімкнулися, Георгій, навпаки, прокинувся.

За вікном голубіло суботнє небо. Від жалісливих сусідок пахло чимось смаженим та печеним. Та так смачно пахло, що його шлунок не проминув нагадати про вимушене голодування протягом усього вчорашнього дня. Він потягся, позіхаючи, і випростався у кріслі. Виявив, що хтось серед ночі вкрив його пледом, і згадав події минулого вечора.

До того ж побачив ту саму дівчину, що сиділа на стільці прямо навпроти нього, прекраснішу за яку він нікого і нічого в житті не бачив. І справа зовсім не в тому, що вона була зовні вродлива до засліплення, а в красі якійсь внутрішній, що виходила з неї. Справа швидше була зовсім не в довгих каштанових кучерях, не в маленьких пухких губках і чарівних величезних очах. Справа полягала в тому, що вона здавалася йому до непристойності рідною людиною. Він дуже швидко звик до її присутності, чи що. І це лякало.