Ґарґантюа і Пантаґрюель - Франсуа Рабле
— Ну, то не женіться, — відповів Пантагрюель.
— Усе це так (сказав Панурґ), але тоді я зроду не заведу синів і дочок, щоб я міг увічнити в них моє ім'я і герб, відписати їм свій спадок і свої набутки (а що я колись їх набуду, за це ручаюся, о, я вийду у великі рантьє), та ще й міг розважатися з ними, якщо душу щось в'ялитиме, як щодня розважаються з вами ваш любий, добрий батько і як розважаються всі порядні люди в родинному колі. А ось як я, квитаний і неодружений, від чогось зажурюся, то ви замість утішити мене, візьмете на глузи мою біду.
— То женіться собі з Богом! — відповів Пантагрюель.
Розділ XЯк Пантаґрюель доводив Панурґові, що радити щось про мар'яж — штука морочлива, і про ворожбу за Гомером та Верґілієм
— Ваша порада (сказав Панурґ), крім того що хибна, нагадує пісеньку про Рікошета. Самі сарказми, кпини і все між собою накриво і насторч. Одне з одним розбігається. Не знаєш, брати цабе чи цоб.
— Так само (відповів Пантагрюель) й у ваших твердженнях стільки цих якщо і але, що годі щось на них сперти чи бодай з них що-небудь вивести. Адже ви кріпитеся, як диня на морозі! Ось у цьому і заковика: решту вже визначає доля і небесні скрижалі.
Ми знаємо чимало людей, ущасливлених від цієї події, ніби в їхньому шлюбі сталося справдження вічного раювання. Інших мар'яж унещасливлює настільки, що бісам, які спокушають печерників у пустелях Тебаїди і Монсеррата, і то ведеться краще. Якщо ви вже зважились на цей крок, то зав'яжіть очі, голову нахиліть, поцілуйте землю і з Богом — гайда, вперед! Жодної поруки я вам не дам.
Зрештою, можна, як побажаєте, зробити ось яку спробу. Принесіть-но Верґілієві твори, тричі розгорніть книгу нігтем, і ми звідаємо, за числом вірша (домовившись, як рахувати, загодя), яким вийде у вас шлюб.
Так само й гомеричні ворожіння не одному підказували його долю, як свідчить Сократ; коли йому у глибці прочитали рядки з Ахіллової промови (Іліада, пісня 9):
Ηματι κεν τρίτατ Φθίην έρίσωλον ίκοίμην… В плодючу Фтію випада мені, Не гаючись, попасти за три дні, —він здогадався, що помре за три дні, і запевнив у цьому Есхіна, як про це сповіщає Платон у Крітоні, Цицерон на початку De divinatione[242] і Діоген Лаертський;
як свідчить Опілій Макрін; він прагнув знати, чи стане римським цезарем, і йому випала така сентенція (Іліада, пісня 8):
Ω γέρον, ή μάλα δή σε νέοι τείρουαι μαχηταί, Σή δέ βίη λέλυται, χαλεπόν δέ σε γήρας όπάζει… Ο діду, вояки напропале Тебе затисли, молоді, але Боротися тобі уже несила, Бо старість непомітно підкосила.І справді: він був уже старий і посів імператорський трон лише на рік і два місяці, а потім його скинув і вбив молодий і завзятий Геліогабал;
як свідчить Брут; він захотів довідатись, чим закінчиться Фарсальська битва, в якій він наклав головою, загинув за рядком вірша з Патроклової промови (Іліада, пісня 16):
Αλλά με μοίρ όλοή και Λητοϋς εκτανεν υιός. Парка нитку мою перерізала то, Загибаю від рук я сина Лето.Саме Аполлон був у цій битві бойовим гаслом.
Так само і ворожба за Верґілієм у старосвітчину була дуже відома і віщувала всі незвичайні випадки і великі події, тобто за тронування нового цезаря, як це було з Олександром Севером, чию долю підказав такий вірш (Енеїда, книга 6):
Тu regere imperio populos, Romane, memento Як поведеш, римлянине, народи, Царюй, щоб не порушувати згоди.А через кілька років він і справді став римським цезарем.
А римський цезар Адріан, катуючись незнанням, як до нього ставиться Траян, заглянув у Верґілієві віщування і натрапив на такі вірші (Енеїда, книга 6):
Quis procul Ше autem, ramis insignis olivae Sacra ferens? Nosco crines, insanaque menta Regis Romani… Хто ж то, узявши у руку велику Гілку оливи, так урочисто іде? Сива його борода і начиння святе В ньому вже видають Рима владику.Скоро його всиновив Траян, і він заступив його на
