Попутник - Торі Озолс

- Навіть якщо нема. Я хочу, щоб у моєї дитини була дитяча в цьому будинку.

- Твоє "навіть якщо нема" звучить не впевнено. Олег, я не збираюся тобі перешкоджати спілкуватися з нашою дитиною, але в своєму житті буду приймати рішення сама, - зі злістю промовила Кіра.

- Чому ми і хвилини не можемо обійтися без скандалу? Раніше це відмінно виходило, - добавив він з посмішкою.

- Віднесемо це на мою вагітність або на те, що раніше мені розмови нам не були потрібні, тільки секс. А немає розмов, немає скандалів, - іронічно відповіла Кіра, і побачила, як змінився в особі Олег.

Його вираз обличчя став різким, лютим.

- Ну і стерво ти! - Крізь зуби промовив він.

- Я вже втомлююся тобі про це нагадувати, - вона знизала плечами.

Олег подивився на неї хвилину, а потім взявся за ручку і відкрив двері.

- Не спізнюйся на вечерю. Як я зрозумів, твій батько залишиться тут, - кинув він наостанок.

- Скажеш, що я не голодна! – дівочі слова прозвучали в його спину.

- Якщо ти не спустишся, то я принесу тебе до столу на руках, - навіть не повернувшись, пригрозив він.

- Не добре застосовувати силу до вагітної жінки. Не по-чоловічому, - Кіра намагалась залишити останнє слово за собою.

- Не добре не їсти, коли це потрібно, - Олег подивився через плече. - А застосування сили, як я пам'ятаю, тебе тільки збуджує.

- Ти погано пам'ятаєш. У механіків погана пам'ять, але вони, як видно, хороші в чомусь іншому, - сарказм летів неприкритими вистрілами.

- Стерво! - буркнув чоловік, виходячи з кімнати.

- Любий, пора розширювати словниковий запас! - На ці її слова двері з гуркотом зачинилися.

Кіра втомлено зітхнула, підійшла до ліжка і опустилася на нього. Вона і сама себе питала: «Скільки можна воювати?». Адже крім душевного болю ці перепалки нічого не приносили. Вона поступово втомлювалася від них. Вперше їй хотілося, щоб він просто обійняв її, вкрив у своїх обіймах. Бути сильною жінкою так важко. Ніхто не розуміє, але заради цього жінці доводилося ховати всі свої почуття глибоко в собі. Але Олег розбурхував їх, піднімаючи назовні, змушуючи відчувати кохання і біль від нього.

Кіра розуміла, що все в її житті та і в ній самій змінюється кардинально. І потрібно тепер пристосовуватися до нового. Але вона не могла відкритися в своїх почуттях, не будучи впевнена у взаємності. Вона не Ніна. Їй потрібно все або нічого. Тільки такий розклад. Вона не погодиться на менше, не буде чекати подачки. Поки вона пливла за течією, постійно воюючи з Олегом, зігріваючись теплом любові його батька і відкриттям того, що і своєму батькові вона не байдужа.

Їй вже шалено хотілося познайомитися з тією жінкою, яка підкорила його, і було трохи боляче, що він не поспішав зробити цей крок. Але головне, що він відчував щастя. Вона посміхнулася, прокручуючи в думках почуту розмову. Їхні батьки поводилися як діти, будуючи змови проти неї і Олега, бажаючи скоріше звести своїх дітей. Що вже казати про їх обожнювання ще не народженого онука або внучки. Воно змушувало її серце завмирати.

Кіра подивилася на годинник, потім встала з ліжка. Потрібно було перед вечерею прийняти душ, переодягнутися. Вона впевнена, що якщо не спуститься - Олег прийде за нею. Хоча б заради того, щоб показати, що він вірний своєму слову. Тому вона швиденько надягла атласний халатик та попрямувала у ванну кімнату.