Ангел для боса - Джулія Рейвен, Марісса Вольф

Мій погляд спрямований на чоловіка, який вальяжно сидить у кріслі начальника і з неприхованим інтересом розглядає мене.

Охоронець! Але як таке можливо?

Втік по-тихому, щоб з'явився до мене на роботу? Ну точно маніяк!

Поки я борюся зі збентеженням, панікою і тривогою, чоловік повільно веде погляд від носочків моїх туфель до нескладної зачіски.

— Ви... ти... ти що тут робиш? — зі злістю уточнюю.

Звісно, я хочу сказати інше, але фраза "Якого біса ти забув у кабінеті мого начальника?" застрягає в мене в горлі.

— Ангел, ти ще й заїкаєшся? — усміхається нахаба в діловому костюмі. — Крім непунктуальності, у тебе серйозні проблеми з дикцією?

— Що ти несеш? — я вже не добираю слів. Пихатість у поведінці охоронця вибиває мене з колії. — Що ти тут робиш? — повторюю своє запитання.

— Я, на відміну від тебе, Ангел, тут працюю. В цьому кабінеті.

— Несмішно, — огризаюся я. — За сталкерство є кримінальне покарання. Навіщо ти мене переслідуєш?

Охоронець піднімається на ноги і повільно, немов граціозний хижак, наближається до мене. Забирає з моїх рук чашку, робить ковток кави...

— Ми вночі не встигли познайомитися офіційно... — куточок його губ смикається в усмішці, а я червонію від спогадів. — Мене звати Віктор Сергійович, і я генеральний директор цієї компанії.