Попутник - Торі Озолс

Звук  від ляпасу луною пронісся по ангару. І на хвилину повисла тиша.

- Що, правда, очі коле? - жорстоко хмикнув він. - Забирайся зараз же! Твоя машина готова. Щоб через десять хвилин тебе тут не було.

- Пішов до біса! Ти ще приповзеш до мене. Я буду снитися тобі ночами, а вдень ти будеш скрізь бачити мій вигляд, – зверхньо вимовила Кіра і, розвернувшись, пішла в кімнату за речами.

Почуття вирували всередині, але злість зараз була на першому місці. Швидко одягнувшись, схопивши сумочку, вона вискочила з приміщення. Потім близько підійшла до Олега, який все ще стояв біля машини, і міцно стиснула рукою через штани його член.

- Ти так просто мене не забути не зможеш. Не сподівайся, - солодким голосом, повним люті пообіцяла дівчина.

Олег різко відвів її руку вбік і легко відштовхнув від себе.

- Пішла геть звідси! - знову прогримів він.

Кіра обійшла його, щоб з гідністю справжньої аристократки вийти з ангару. Сівши в автомобіль, вона завела його і, втиснувши педаль газу в підлогу, поїхала в ніч.