Попутник - Торі Озолс

- Все нормально. Мені просто потрібно додому, - трохи посміхнувшись, відповіла Ніна.

Коли вони вже під'їжджали, вона стала ритися в сумочці, шукаючи квиток. Знайшовши, вона стиснула його в руках і повернулася до водія.

- Дякую вам. Висадіть мене десь тут – вона махнула в бік тротуару. - Вибачте ще раз. Мені правда шкода, що доставила вам незручності. До побачення!

Вона швидко вискочила з машини, не давши чоловікові відповісти. Він просто сидів і дивився їй услід, а потім помітив, що на сидінні лежить її телефон. Чоловік схопив його і кинувся за дівчиною, але її ніде вже не було. В який бік вона пішла визначити не вийшло, так як він не знав куди вона прямувала. Зітхнувши, він знову сів у машину і вирішив, що може вона пізніше подзвонить на свій номер.

Ніна дивилася у вікно автобуса скляними очима. Зараз її нічого не цікавило. Біль від зради коханого стискало серце. Вона вже забула про машину і того чоловіка, що підвіз її. Та вона навіть особливо і не розгледіла його. Дівчина ще не знала, що робитиме далі. Все, що вона хотіла це заснути і забути про ганебні сцени, які маячили перед очима.