Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський - Бруно Шульц

352

Ізабелла (Зюна) Герман (1902—1964) у своєму домі у Львові провадила своєрідний мистецький салон, де зустрічалися малярі, письменники та актори. Після німецької окупації Львова в 1941 році опинилася в ґето, звідки друзі переправили її до Варшави, де вона мешкала до кінця окупації під зміненим прізвищем Чермакова. Після війни займалася перекладами і культурною публіцистикою під псевдонімом Феліція, написала спогади про Бруно Шульца.

353

Жуль Ромен, справжнє прізвище Луї Фарігуль (1885–1972) — французький поет, прозаїк, творець програми унанімізму в літературі. Зустріч із Роменом у Парижі не відбулося.

354

Мар'ян Ейле (1910—1984) — польський графік, сатирик, публіцист, у тридцятих роках XX століття співробітник «Wiadomości Literackich». Після війни упродовж багатьох років редактор тижневика «Przekrój». Вітрина «Wiadomości» рекламувала поточний випуск тижневика.

355

Йдеться про Станіслава Іґнація Віткевича.

356

Рецензія Еміля Брайтера з'явилась у «Wiadomościach Literackich» 1938, № 23. (Біографію Брайтера див. у примітці 2 до листа до Мечислава Ґридзевського (у електронній версії — прим. 246)).

357

Лист Шульца до «Wiadomości Literackich» був надрукований у № 26 за 19 червня 1938 року. (Див. лист 72).

358

«Пан Ґрипс» — герой циклу гумористично-сатиричних малюнків, опублікованих у «Wiadomościach Literackich».

359

Войцех Натансон (1904—1996) — польський літературний і театральний критик, перекладач французької літератури, публіцист, пов'язаний зі щоденною газетою «Czas».

360

Ян Лехонь, псевдонім Лешека Серафіновича (1899—1956) — польський поет, член-співзасновник поетичної групи «Скамандер», у той час аташе з питань культури в польському посольстві в Парижі.

361

Казимира Рихтер — див. біографію у примітках до її листів до Шульца (у електронній версії — прим. 535).

362

Менаше та Ефраїм Зайденбойтелі (1903—1945) — брати-близнюки, художники. Разом малювали численні образи, які підписували тільки прізвищем. Автори натюрмортів, краєвидів містечок, фігурних композицій. Під час гітлерівської окупації опинилися в ґето Білостока, були свідками загибелі бл. 60 000 його мешканців, виявилися в числі останніх близько трьохсот євреїв, котрі залишилися живими після ліквідації ґето в 1943 році. Перебували в кількох таборах, урешті опинились у Флосенбурґу. У квітні 1945 року, напередодні приходу союзних військ, були розстріляні табірними наглядачами разом з іншими в'язнями.

363

Рецензія Влодзімежа П'єтшака Плющ на руїнах (Bluszcz па ruinach) була опублікована у «Prosto z Mostu», 1938, № 27. Окреслення цієї рецензії як «не надто прихильна» — вкрай лагідне. Ось деякі цитати: «Є щось інфантильне в цьому старечому руйнівному погляді», «Шульц — саме він — збіднює світ […]. Який убогий той набоб!», «Та хвора самотність невиправдана, її слід пояснити хіба що діагнозом, оцінкою умов, а не потребою».

364

Болеслав Лешмян (1878—1937) — польський поет. Творча фантастика, роль міфу в поезії Лешмяна роблять із нього творчу особистість, так само автономну і майже деміургічну, як у разі Шульца — за всієї неспівмірності світів Тінистого напою і Цинамонових крамниць. Луку (Łąka, 1920) й Тінистий напій (Napój cienisty, 1936) Лешмяна Шульц мав у своїй книгозбірні. Примірник Луки він, утім, подарував нареченій, отож, мабуть, замовив новий примірник, бо завжди захоплювався доробком Лешмяна.

365

Йдеться про Вільгельма Корабйовського. (Див. біографію у примітці до його листа до Шульца (у електронній версії — прим. 496)).

366

Згадана перерва в листуванні охоплює період перебування Шульца в Парижі.

367

Див. вступну нотатку у примітках до листа Шульца до Жоржа Розенберґа (у електронній версії — прим. 248).

368

То мав бути своєрідний репортаж-враження від варшавських архівів; текст так і не був написаний.

369

Шульц так ніколи й не спростував і не викрив афери Еґґи ван Гаардт. Стосунки між художницею та письменником були розірвані. (Див. також біографію Еґґи ван Гаардт у примітках до її листа до Шульца (у електронній версії — прим. 562)).

370

Зиґфрид Біншток — музикант, переможець джазового композиторського конкурсу у Криниці в 1938 році. У роки війни перебував у СРСР, у складі Червоної армії разом із фронтом у 1944 році потрапив до Дрогобича, де дізнався про трагічну загибель усієї його родини. Опинившись в Італії, отримав стипендію для вивчення музики в Римі. Пізніше мешкав у Ізраїлі та США, де й надалі займався джазом і гастролював.

371

Йдеться про особу, котра супроводжувала Віткевича під час останньої втечі і стала свідком самогубства письменника, вчиненого 18 вересня 1939 року.

372

Видавництво Якуба Мортковича — знана видавнича марка, що існувала від 1912 року.

373

Карл Гофер (1878—1955) — німецький маляр і графік. Творив фігурні композиції та пейзажі, займався також літографією. Його роботам притаманні риси символізму та експресивного візіонерства.

374

Щомісячник «Pióro» (1939, № 1) опублікував статтю Людвіка Фриде Про «Фердидурке» Ґомбровича (О «Ferdydurke» Gombrowicza), яка містила три речення, неприхильні до творчості Шульца. Людвік Фриде (1912—1942) — літературний критик і есеїст, убитий гітлерівцями в Новоґрудку.

375

Мар'ян Яхимович (1906—1999) — польський поет і маляр, у 1916—1922 роках мешкав в Угорщині. Під час Другої світової війни працював бібліотекарем і бухгалтером у Бориславі, де його пов'язували приязні стосунки із Юліушем Бітом, Анною Плоцкер і Мареком Цвіліхом, там він познайомився із Бруно Шульцом. Про ті часи й людей він написав експресивні спогади Борислав — поклади культури (Borysław — zagłębie kulturalne, «Twórczość» 1958, № 4). В 1942 році після трагічної загибелі його приятелів він врятував листи Шульца до Анни Плоцкер, написані в останній період життя молодої малярки.

У 1992 році листи Шульца до Яхимовича їхній адресат подарував варшавському Музею літератури.

376

Лаура Вюрцберґ (1913—1942) — дрогобичанка, близька знайома Шульца, бібліотекарка у дрогобицькій позичальні книжок «Альфа», молода літераторка. Шульц допомагав їй у письменницьких спробах і рекомендував її прозові твори різним редакціям (мабуть, і львівському часопису «Sygnały»). В 1938 році в одній із газет за посередництва та підтримки Шульца було надруковане її перше оповідання Пожежа (Pożar), засноване на дитячих спогадах авторки про пожежу на нафтовій свердловині в Бориславі, мабуть, цей твір з'явився також у газетах «Nowy Głos» і «Chwila» (вимагає уточнення через джерельні пошуки у збірках преси). Її наступні статті були опубліковані у пресі ще до початку війни. Лаура Вюрцберґ була вбита гітлерівцями разом з іншими єврейськими мешканцями Дрогобича.

377

Мар'ян Яхимович був препаратором зоологічних зразків; цей фах утримував його, зокрема,