Нові коментарі
15 листопада 2024 18:15
Шановна пані Галино, дякуємо Вам за Вашу творчість! Ми виправили вказану Вами неточність. Дякуємо за проявлену увагу. З повагою, адміністрація сайту
З Божою правдою
3 липня 2024 02:48
Щиро вам дякую за увагу до моєї казки з книги казок ''Богданія''. На кожному з двох сайтів, з якого ви могли передрукувати цю казку, у змісті
З Божою правдою
Українські Книги Онлайн » Публіцистика » Тарас Шевченко та його доба. Том 2 - Рем Георгійович Симоненко

Тарас Шевченко та його доба. Том 2 - Рем Георгійович Симоненко

Читаємо онлайн Тарас Шевченко та його доба. Том 2 - Рем Георгійович Симоненко
наши скудные средства. В это самое время он написал с себя масляными красками свой портрет… и подаренный мне торс св. Севастьяна с натуры в классах академии…»287

Після одужання, десь на початку 1840 р., Шевченко перейшов на квартиру в будинок… на Васильєвському острові (нині № 16). Про цю квартиру поет пізніше згадав у повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали»: «Мне представилась комната в 9-й линии, в доме булочника Донерберга; комната со всеми её подробностями, не говорю с мебелью – это была бы неправда. Вдоль передней стены над рабочим столом висят две полки: верхняя уставлена статуэтками и лошадками барона Клодта, а нижняя в беспорядке завалена книгами. Стена, противуположная полузакрытому единственному окну, увешана алебастровыми слепками следков и ручек, а посреди их красуется маска Лаокоона и маска знаменитой натурщицы Фортунаты»288.

Дружба Шевченка з польськими студентами

У повісті «Художник», як відомо, Шевченко багато й щиро говорить про дружбу зі студентом-поляком Леонардом Демським. У списках студентів Петербурзького університету такого прізвища досі не виявлено, але цілком можливо, що поет за рекомендацією знайомого інспектора університету Фіцтума, запросив до себе на квартиру якогось бідного студента-поляка, який допомагав йому вивчати французьку мову.

Навіть після того, як студент-поляк перейшов на іншу квартиру, щирі дружні стосунки з ним Шевченко не поривав. Він часто відвідував його, допомагав йому матеріально, хоч і сам жив бідно, клопотався про його лікування. Безнадійно хворий на туберкульоз студент наполегливо вчився, мріяв про написання дисертації. Та сили його швидко згасали, і весною 1841 р. він помер, не дочекавшись, як пише Шевченко, і «вскрытия Невы».

Смерть товариша поет переживав дуже боляче. В повісті «Художник» детально описуються останні хвилини життя студента. Шевченко заплатив господарці квартири борг покійника, за свій рахунок організував похорони, поклав на могилу друга гранітну плиту з написом «Leonard Demski, mort anno 18…»289.

Разом з друзями-поляками, зокрема з братами Карлом і Рудольфом Жуковськими, Шевченко читав багато творів польської літератури, серед них – Адама Міцкевича і польського історика Й. Лелевеля, твори якого в Росії були заборонені.

Художник Шевченко працює й добивається визнання

Вчився Шевченко з захопленням, оволодіваючи різними жанрами художнього мистецтва. Його успіхи відзначалися авторитетними фахівцями. 4 жовтня 1835 р. «Общество поощрения художников» вирішило: «…По рассмотрении рисунков постороннего ученика Шевченко, Комитет нашёл оные заслуживающими похвалу и положил иметь его в виду на будущее время»290. До чергового терміну щорічного нагородження Ради Академії в кінці вересня 1840 р. не додавався вже колишній термін «посторонний»: «Определено: записать в журнал настоящего Собрания имена учеников, удостоившихся за представленные работы награды серебряными медалями:

2-го достоинства Тараса Шевченко за первый опыт его в живописи масляными красками – картину «Нищий мальчик, дающий хлеб собаке», сверх того положено объявить ему похвалу»291.

Непересічний талант юнака вражав. Через два місяці Шевченка привітав віце-голова Товариства заохочення художників: «Известясь, что Вы за первый опыт в живописи удостоились награждения от императорской Академии художеств серебряною медалью 2-й степени. Комитет Общества поощрения художников поставляет себе приятною обязанностью изъявить Вам, сколь радостны для него успехи, оказываемые Вами на избранном Вами поприще, и если в дальнейших Ваших занятиях по живописи Вы будете продолжать оказывать то же прилежание и ревность к искусству, то бессомненно всегда найдёте в членах Комитета самых усердных и постоянных одобрителей»292.

Колишній кріпак стає вільним студентом Академії мистецтв

Зрозумілим наслідком високої оцінки творчості молодого художника стало прийняття його рівноправним учнем найвидатнішого тодішнього метра Академії мистецтв – К. Брюллова. Таке рішення стало відповіддю на звернення Т. Г. Шевченка від 10 грудня 1840 р.: «Желая посвятить себя изучению живописи под руководством г. профессора К. Брюллова и с сею целью посещать художественные классы императорской Академии и представленный мне от сей Академии на жительство билет и рисунки с натуры – прочих же документов никаких не имею, покорнейше прошу Совет императорской Академии художеств принять меня в число вольноприходящих учеников, посещающих художественные классы, причём обязываюсь вносить следуемую плату за билеты до входа в рисовальные классы и в точности исполнять всё, что о вольноприходящих учениках постановлено; а равно посещать и классы наук – по избранному мною роду художеств в Академии преподаваемых; в случае же неисполнения сего подвергаюсь строгой ответственности»293.

Прохання було задоволено. Шевченко плідно навчався у Брюллова, що дістало належну оцінку Ради Академії. 26 вересня 1841 р. вона постановила: «Определено: вольноприходящих учеников Академии за успехи в художестве, доказанные представленными работами по живописи исторической и портретной, Тараса Шевченко за картину, изображающую «Цыганку», …наградить серебряными медалями 2-го достоинства…»294

Улюблений учень Брюллова

Починалось активне творче життя Тараса Григоровича Шевченка в образотворчому мистецтві. «В то время, – згадує відомий російський письменник Дмитро Васильович Григорович (1822 – 1899), – вся Академия (художеств) фанатически была увлечена Брюлловым: он сосредоточивал на себе всё внимание, ни о чём больше не говорили, как о нём. Все академисты, от мала до велика, горели одним желанием: попасть в ученики к Брюллову.

В числе учеников Брюллова находился в то время Т. Г. Шевченко, с которым, сам не знаю как, я близко сошёлся, несмотря на значительную разницу лет. Тарасу Григорьевичу было тогда лет тридцать, может быть, больше; он жил в одной из линий Васильевского острова и занимал вместе с каким-то офицером крошечную квартиру. Я посещал его довольно часто и заставал за работой над какою-нибудь акварелью – единственным его средством к существованию. Сколько помню, Шевченко был тогда постоянно в весёлом настроении духа; я ходил слушать его забавные рассказы и смеялся детским, простодушным смехом»295.

Про це згадує і його молодший товариш по Академії В. В. Ковальов: «В 1844 году я поступил в Академию художеств; тогда же Тарас Григорьевич за исполненную им программу «Мальчик с собачкою» получил звание художника. Я, подобно многим нашим землякам, стремящимся к художественному образованию, приехал в столицу с ничтожными денежными средствами. В таком положении обычно сближаешься с подобными же себе товарищами и устраиваешь жизнь свою сообща, как можно проще; и вот, сойдясь с такими же тремя юношами К(арпом), Г(удовским) и Р(аевым), мы заняли в доме Бема на Васильевском острове в 1-й линии весьма скромное помещение, состоящее из одной проходной комнаты с перегородкой. За перегородкой жили мы четверо, а налево, не доходя до перегородки, вела дверь в другую комнату, которую занимал Тарас Григорьевич. Это была уютная комнатка с одним окном, убранная

Відгуки про книгу Тарас Шевченко та його доба. Том 2 - Рем Георгійович Симоненко (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: