Спомини - Йосип Сліпий

Тимчасом вибухла українсько-польська війна, я не міг вертатися до Галичини, а тому, що був виснажений, то поїхав завдяки знакомим товаришам на відпочинок у Ціцерс, Ціріх і Айнзідельн в Швайцарії — до бенедиктинів. Вернувши у Матрай, я почувався далі виснаженим і, за порадою лікаря, виїхав у Бріксен, Боцен і Меран, а тому, що полудневий Тироль вже зайняли італійці, я мусів вертатися в Матрай. Впродовж тих двох неповних літ я записався на філософічний факультет в Інсбруці на філософію, клясичні мови, мистецтво і історію.

Війна не кінчалася, а до Риму приїхала наша дипломатична місія Колесси і о. Бонна[286]. Я звернувся до о. Бонна, бо хотів їхати до Риму. Монсеньйор Енріко Бенедетті[287] зі Східної Конґреґації дав згоду, і я приїхав до Риму та замешкав в отців-францішканів на Люнґотевере Фарнезіна. Спершу удержувався я з інтенцій, а опісля Папа Бенедикт XV дав мені 1000 лір підмоги. Рік перед тим він оснував Конґреґацію для Східної Церкви і Орієнтальний Інститут, на якому викладали отці Жужі[288], Салявіль[289], Спачіль та інші. Одначе я ходив на курс маґістерії на Григоріянум[290] і Анджелікум[291]. Передусім глибокі були виклади отця Делятая