Нові коментарі
15 листопада 2024 18:15
Шановна пані Галино, дякуємо Вам за Вашу творчість! Ми виправили вказану Вами неточність. Дякуємо за проявлену увагу. З повагою, адміністрація сайту
З Божою правдою
3 липня 2024 02:48
Щиро вам дякую за увагу до моєї казки з книги казок ''Богданія''. На кожному з двох сайтів, з якого ви могли передрукувати цю казку, у змісті
З Божою правдою
Українські Книги Онлайн » Публіцистика » Тарас Шевченко та його доба. Том 1 - Рем Георгійович Симоненко

Тарас Шевченко та його доба. Том 1 - Рем Георгійович Симоненко

Читаємо онлайн Тарас Шевченко та його доба. Том 1 - Рем Георгійович Симоненко
справі вже робиться…

Хто хоче уявити собі Одесу 20-х років ХХ століття, той не знайде собі кращого джерела, як в «Уривках із подорожі Онєгіна» у романі «Євгеній Онєгін». Одесу тих часів не можна собі уявити без постаті Пушкіна, а трохи пізніше – Міцкевича. І знову-таки конкретна думка: пора вже в одеському будинку, нерозривно пов’язаному з іменем найбільшого російського поета, широко розгорнути пушкінський музей. Для цього є всі можливості, не бракує в Одесі й ентузіастів цього діла.

Пушкін знав Україну і любив український народ, цікавився історією і любив творчість цього народу. Тому багато свідчень. Поема «Полтава» – найбільший пушкінський твір на українську тему.

Не можна уявити собі розвитку російської поезії аж до наших днів без Олександра Пушкіна. Але міцно ввійшов він у серця Шевченка, Франка, Лесі Українки, Грабовського, Старицького, Руданського, Самійленка. Творчість Пушкіна – факт історії не тільки російської, але й української літератури (і звичайно, літератури світової). Я не можу собі назвати ні одного радянського українського поета, який би не відчув на собі подиху пушкінського генія, не перекладав би Пушкіна, не писав би про Пушкіна.

Пушкін ходив, Пушкін ходить по нашій землі… Пушкін ваш, дорогі брати, але він і наш!»140

ДЕКАБРИСТИ Й ШЕВЧЕНКО

Шевченко, як і Пушкін, з молодих літ ставився з величезною повагою та симпатією до революціонерів-декабристів. Одним з переконливих свідчень цього є те, що ще у 1838 р. Тарас Григорович намалював портрет двоюрідного брата, можна сказати – однодумця, одного з найвидатніших декабристів Михайла Сергійовича Луніна – Миколи Олександровича Луніна. Стверджуємо: однодумця, зважаючи на те, що М. О. Лунін «прагнув виконати заповіт брата про звільнення селян-кріпаків (1000 чоловік)»141.

Цей духовний заповіт переконаний вольнолюбець Михайло Сергійович Лунін склав більше ніж за шість років перед подіями на Сенатській площі. Ось текст заповіту142: «Лета 1819 марта 27 дня. Во имя Отца и Сына и Святого Духа, я, нижеподписавшийся, отставной гвардии ротмистр и кавалер Михаил Сергеевич Лунин, находясь в совершенном здоровье и полном разуме, но убеждённый неизвестностью смертного часа, который постигнуть может и в самых молодых годах, по собственной воле делаю сие моё духовное завещание в следующем:

1-е. На основании указа 1714 года марта 23 дня, всё доставшееся мне после покойного родителя моего и после покойной родительницы моей недвижимое и движимое имение, в разных губерниях состоящее, также и денежные капиталы, всё предоставляю двоюродному брату моему, камер-юнкеру 5 класса Николаю Александрову сыну Лунину, и делаю его единственным по себе наследником.

2-е. Имея в виду благосостояние крестьян моих и сохранение в целости наследственного имения в нашем роде, завещаю брату моему, Николаю Александрову сыну Лунину, пещись о благе всего достающегося ему имения, не продавать его ни порознь, ни в целости, не закладывать, не дарить, и в другой род ни под каким предлогом не выпускать, а в течение пяти лет после моей смерти, войдя в подробное рассмотрение свойств того имения и средств получения доходов, непременно уничтожить в оном право крепостное над крестьянами и дворовыми людьми, не касаясь земель, лесов, строений, имуществ вообще и прочих угодий.

3-е. Уничтожение крепостного права на крестьян и дворовых людей должно последовать, во-первых, по распоряжению наследника моего, брата Николая Александрова сына Лунина, не далее пяти лет от дня моей смерти; условия с крестьянами, образ освобождения их от крепостного состояния, предоставление им прав и обязанность крестьян в отношении доставления доходов избираемому мной наследнику зависит от воли его, брата моего Николая Александрова сына Лунина, который в сем случае может руковод ствоваться правилами, ему от меня внушёнными; во-вторых, с утверждения правитель ства. Но крестьяне и дворовые люди должны находиться в непосредственном брата моего повиновении до того времени, пока не уничтожится законным образом по прошению брата моего, крепостное над ними право, и в сем случае главнейшее основание должно быть распоряжение оного брата моего…

5-е. По смерти моей брат Николай Александров сын Лунин немедленно вступает во владение моего имения…

7-е. Тех дворовых людей, кои по старости или немощи не будут в состоянии пропитать себя, прошу тебя, брата моего, их призреть…

11-е. Поелику главнейшие предметы моей духовной состоят в том, чтоб после смерти моей устроить благосостояние крестьян и оставить имение нераздельным в нашем роде, то я надеюсь, что брат мой обратит всё своё внимание на сии два предмета, сохранив собственные выгоды и тем содействуя к поддержанию нашей фамилии, составит счастье крестьян и дворовых людей освобождением их от крепостного состояния на том основании, которое он признает за благо, и, дав тем опыт своей благодарности за мою к нему дружбу, успокоит прах мой и соделает память мою для крестьян и потомства нашего священной. И потому, любезный брат, прошу тебя, ни на какое лицо, сие моё духовное завещание, как согласное с законами, привесть в исполнение. А вас, почтеннейшие друзья, как свидетелей сего добровольного моего завещания, прошу удостоверить перед лицом правосудия, что изложенное здесь есть точно моя воля, коей цель есть освобождение от крепостного состояния и вообще устройство благосостояния крестьян и сохранение имения нераздельным в роде предков наших»143.

Декабристи відповідають своєму прихильнику Пушкіну. Його послідовники пам’ятають борців за свободу

Декабристи, як і вся передова російська громадськість, завжди шанували О. С. Пушкіна. На засланні вони радісно й гаряче зустріли послання великого співвітчизника. Їх почуття висловив з Сибіру декабрист граф Олександр Іванович Одоєвський:

Струн вещих пламенные звуки

До слуха нашего дошли.

К мечам рванулись наши руки,

Но лишь оковы обрели.

Но будь покоен, бард: цепями,

Своей судьбой гордимся мы

И за затворами тюрьмы

В душе смеёмся над царями.

Наш скорбный труд не пропадёт:

Из искры возгорится пламя —

И просвещённый наш народ

Сберётся под святое знамя.

Мечи скуём мы из цепей

И вновь зажжём огонь свободы,

Она нагрянет на царей —

И радостно вздохнут народы144.

Світле ім’я О. І. Одоєвського, який з підірваним на каторзі здоров’ям помер у 1839 р., вшановано великими поетами. Перший з них – глибоко хвилююче увічнив пам’ять про мужнього автора, який сповідував оптимістичну віру декабристів у правоту свого діла, звитягу та непереможність всенародної боротьби проти царського гноблення – славетний і щирий його друг, неперевершений поет-лірик Михайло Юрійович Лермонтов:

1

Я знал его – мы странствовали с ним

В горах Востока… и тоску изгнанья

Делили дружно; но к полям родным

Вернулся я,

Відгуки про книгу Тарас Шевченко та його доба. Том 1 - Рем Георгійович Симоненко (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: