Артилерія Січових Стрільців у боротьбі за Золоті Київські Ворота - Роман Дашкевич
Поза полками лишилася і 12-та батерія СС під командою сот. Білодуба. Ту батерію вислано у березні 1919 р. на фронт до Чорноморців, бо вона мала свій початок у Чорноморців. Ця батерія воювала до липня 1919 р. поза Корпусом СС.
Командир 4-го гарматного полку СС сот. Інків зорганізував був при своєму полку кінну розвідку під командою сот. Пастушенка. Цю кінну розвідку доповнено до 40 вершників, додано два кулемети і дві гармати Гочкіса проти панцерних потягів. Стрільна цих гармат пробивали сталеві панцери. Ця кінна розвідка, у силі 40 шабель, двох гарматок і двох кулеметів, була окремою частиною і підлягала безпосередньо командирові бриґади.
У квітні 1919 р. Гарматна Бриґада СС мала 13 легких, 3-дюймових батерій по 4 гармати, разом 52 бойові гармати, дві гавбичні 48-лін. батерії, по 4 гавбиць, три далекострільні 42-лін. батерії, разом 7 бойових гармат, одну тяжку 6-дюймову батерію, яка мала 3 гавбиці, одну кінногірську батерію з 4-ма гарматами. У квітні було 20 батерій з бойовим станом 74 гармати різного роду. До цього приходила одна гармата проти літаків, яка була під Львовом і дві гармати Гочкіса проти панцерних потягів та авт. Так, що Гарматна Бриґада мала у квітні 1919 р. 77 різних гармат. Усі гармати були з повною обслугою, кіньми і були боєздатні. При кожній батерії було 1–3 кулемети, обслуговувані гармашами, а кінна розвідка мала два кулемети. Разом Гарматна Бриґада мала, крім кулеметів і гармат, 40 вершників з бойовим станом 40 шабель. Харчовий стан Гарматної Бриґади був 120 старшин, 480 підстаршин 3250 рядовиків-гармашів. Коней було 2050. У порівнянні зі станом у лютому 1919 р. у Гарматній Бриґаді СС число гармат зросло із 70 на 77. Зросло число старшин з 90 на 120, бо в березні піднесено багато підстаршин до ступеня старшини. Хорунжими стали давні рядовики — Олеськів, Стахів, Стельмах, Дмитрах і багато інших. Число рядовиків-гармашів зменшилося з 4000 на 3250, бо багато вибуло з батерії з причини втрат у боях, убитими і раненими, з причини хворіб, як теж чимало гармашів відійшло. Це зменшене число рядовиків-гармашів зовсім не вплинуло на боєздатність 77 гармат, 34 кулемети. Коней стало більше на 50, бо в Чорному Острові інтендантство Дієвої Армії вислало комісію до Чорного Острова, яка таки на ярмарку закупила коні і передала Гарматній Бриґаді СС.
Крім поданого стану Гарматної Бриґади СС, гармаші бриґади обслуговували гармати у панцерних потягах. Командиром панцерника „Січовий Стрілець” був поручник Гарматної Бриґади СС О. Будкевич, а обслуга гармати лишилася та сама, яка була під час облоги Києва у грудні 1918 р. Командиром панцерника „Дорошенко” був гармаш, коростшпівський семінарист, хор. Іван Коцюруба.
У цьому часі Армія УНР мала 120 гармат, а Галицька Армія мала 160 гармат, тож 77 стрілецьких гармат, це було більше як половина артилерії УНР і більніе ніж четверта частина артилерії обох армій придніпрянської і галицької разом.
Гармаші, як старшини так і рядовики, які служили у Гарматій Бриґаді СС були з цілої України від Тиси до Кавказу. Велика більшість старшин і рядовиків була з Придніпрянщини. Багато зі старшин були мистцями в артилерійському ділі, це були кадрові старшини з кількалітньою практикою на фронтах першої світової війни. Були й такі старшини, які слабо говорили по-українськи.
Командиром бриґади був полк. Роман Дашкевич, з Галичини. З командирів полків — командир 1 гарматного полку СС підполк. Михайло Курах був з Галичини. Командири 2 полку сот. Володомир Зарицький, 5 полку полк. Дмитро Михайлів і 6 полку сот. Бутрим — були з Придніпрянщини. Командиром 3 полку був підполк. Олександер Голубаїв з Кавказу, батько його був грузин а мати Українка. Командиром 4 полку був сот. Інків, татарин-мусулманин. Командиром 1-шої батерії був сот. Грнценюк з Буковини, командиром 8-ої батерії був сот. Чумаків, кубанський козак. Командиром 1-шої гавбичної 48-лінійної батерії був сот. Катхе, за національністю — прибалтицький швед. Командиром кінної розвідки був Михайло Пастушенко, придніпрянський українець. Командиром муніційної валки був пор. Дунин Борковський, здається граф, поляк з Чегнігівщини, адьютантом командна 6 полку, сот. Бугрима, був хор. Новіцький, поляк з Придніпрянщини. Декілька коростишівських семінаристів стало старшинами, інші підстаршинами. Усі гармаші-рядовики з 1-шої батерії СС за часів Української Центральної Ради стали підстаршинами, якщо не старшинами. Це були все найкращі гармаші, які віддавали батеріям усі свої сили і не раз своєю особистою хоробрістю рятували батерії від ворога. За цілий час Визвольних Змагань у Гарматній Бриґаді СС не було ніколи суперечки чи ворогування з причини свого льокального походження. Справа галичан і придніпрянців не існувала ні для старшин, ні для рядовиків. Ніхто тим не інтересувався, де хто народився. Також і така справа, як православні чи католики, не існувала. Ніхто не інтересувався такими справами і про католиків, православних, галичан, придніпрянців у Гарматній Бриґаді СС, як загалом у Корпусі СС, не говорив. Це було дійсно військо Соборної України. Усі були Січовими Стрільцями і гармашами. У Гарматній Бриґаді СС не було амбіцій з причини військових ступенів і претенсій із цеї причини. Можливо, що не було часу про це думати, бо батерії, полки були все дуже зайняті у запіллі або на фронті. Була війна і то дуже прикра війна — рухова, яка дуже втомляє і відбирає сили. Тільки під Львовом, де було два полки артилерії СС, війна якийсь час була майже позиційна.
Ніколи не приходило до непорузумінь з цеї причини, що командир бриґади полк. Дашкевич мав 26–27 літ, а деякі старшини, як командир 5 полку полк. Михайлів мав біля 60 літ, а командир 3-го полку підполк. Голубаїв біля 50 літ. Також деякі командири батерій чи старшини були віком набагато старші від командира бриґади. Усі старшини ставились до полк. Дашкевича, як командира бриґади, з пошаною, радилися, як полагодити якісь справи
