Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський - Бруно Шульц

Не гнівайтеся, що я так мало пишу, але маю багато шкільних та інших занять. Невдовзі напишу знову. Поки що мені не трапився пристойний переклад для Вас.

Дуже сердечно вітаю.

Бруно Шульц

Дрогобич, 13 X 1937

93

Дорога Пані Романо!

Будь ласка, не думайте, що я забув про Вас, однак серед постійної смутку та депресії я не доходжу до того, щоб ці думки втілити у формі листа. Але настільки тривале мовчання, яке залягло поміж нами, починає мене непокоїти. Що Ви поробляєте? Як синочок? Чи Ви й далі маєте так багато роботи? Як настрій?

Мої останні дні проминули під разючим, приголомшливим враженням, яке справила на мене книжка Ґомбровича[300]. Будь-які спроби класифікувати цю книжку оманливі. Це книжка дуже значної міри, новаторська і сенсаційна. Я ставлю її як духовний подвиг поруч із такими явищами, як Фройд[301] або Пруст[302]. Він писав мені, що надсилає Вам примірник своєї книжки. Я впевнений, що й Ви будете вражені. Хочу написати про цю книжку, але досі не можу зібратися, хоча вона мене хвилює та збурює. Я нею наснажений. Сам Ґомбрович — хоч як дивно — дуже пригнічений і стурбований долею своєї книжки. Дивне відчуття, коли з кимось спілкуєшся на такому довірливому рівні, а тут раптом з нього вистрілює геній. Ґомбрович геніальний.

Я отримав лист від пані Кунцевич[303] про цю книжку — найвищі похвали.

Моя книжка все ще не з'явилася, але Ґомбр. повідомляє, що вийде найближчими днями. Я не пишу нічого. Німецьку новелу (30 стор. машинопису) я завершив і дав на оцінку Берманові[304], перекладачеві Вітліна[305] німецькою.

Зрештою, в мене нічого нового. Чекаю занепокоєно звісток від Вас.

Дуже сердечно вітаю.

Бруно Шульц

16 XI 1937

94

Дорога Пані Ромо!

Оце щойно приїхав додому, лежу, нарешті, в моєму ліжку і хочу Вам дуже сердечно подякувати за Вашу доброту і приязнь. У натовпі людей я не міг Вами зайнятися так, як Ви цього заслужили, — вже бодай як ініціаторка того вечора. Мені здавалося, що Ви почуваєтеся трохи сиротливо. Щиро перепрошую, якщо Ви не чулися так добре, як воно мало би бути. Не знаю, чому — я вийшов із того вечора трохи пригнічений чудовими виступами диспутантів і з нехіттю до мого власного, але це вже поволі минає[306].

Хочу Вам лише тих пару слів написати, щоб Ви не втратили віру в нашу дружбу, яка буде д. довговічною.

Яким був подальший перебіг вечора? Чи багато ще виступали? Чи Ви познайомилися з пані Кунцевич? Чи Ви чули, що Брохвич[307], отой високий блондин, запропонував мені свою підтримку у справі німецького перекладу Крамниць?

Щиро дякую Вам за все і обіцяю в майбутньому бути менш неуважним і розпорошеним.

Вітаю Вас найсердечніше і цілую руки.

Бруно Шульц

12 І 1938

Подякуйте сердечно п. Краґен[308] за її ентузіазм у ставленні до мене і вибачтеся, що я не зміг підійти до неї й подякувати їй.

Чи Ви віддали Комету Ґридзові[309]?

Спасибі вам велике! Вибачте за папір — не маю іншого. Книжку[310] завтра надсилаю!

95

Дорога і Добра Пані Ромо!

Ваш лист дуже мене зворушив, Дорога Пані Ромо. Ви себе недооцінюєте і недооцінюєте важливості Вашої приязні для мене. Я не перестаю собі дорікати, що занедбав Вас під час виступу, але виправдовую себе тим, що я невідпорний до осіб, які мені нав'язуються, а там маса люду кинулися до мене і достоту відтяли мене від Вас. Прикро мені було також, що я не міг провести з Вами останні хвилини перед від'їздом, але мій племінник — людина трохи важка й неотесана, я боявся, щоб не виникла через спільну їзду якась [прикрість — слово закреслене, примітка Єжи Фіцовського], дисонанс. Ви переоцінюєте мою вразливість і мій вибух після промови Айґера[311]. Мені воно байдуже, і ніколи б мені на думку не спало докоряти Вам, що Ви ініціювали цей вечір. Ґомбрович пише мені, що ми зробили йому величезну послугу, що ефект був вражаючий, як його звідусіль інформують, і він нам дуже зобов'язаний. «У будь-якому разі це має велике значення для книжки, збуджує, створює сенсацію, надає сміливості тим, хто має подібні погляди, і робить рух», — ото слова Ґомбровича. Сподіваюся також, що Ґомбрович отримає нагороду для початкуючих[312], яка має велике моральне значення.

Натомість мене схвилювала звістка про Вашу хворобу. Не слід із цим жартувати, лікуйтеся сумлінно. Боюся, що це потриває більше тижня. Не легковажте цієї справи і порадьтесь у хорошого лікаря, не вільно цього занедбати, якщо Ви хочете уникнути прикрих ускладнень. Пообіцяйте мені, що Ви сумлінно виконуватимете вказівки лікаря.

За розпечатаного Ґомбровичевого листа, звісно ж, не серджуся, у нас немає жодних таємниць. Я також від п'ятниці лежу з легким грипом, завтра вже хочу йти до школи. Отримав листа від проф. Хвістека[313], в якому він пропонує мені свою допомогу у переїзді до Львова, але йдеться про середні школи. Якось мені це не дуже посміхається. Я зрісся з Дрогобичем, водночас боюся, що робота в загальноосвітніх школах, д. переповнених, мучитиме мене ще більше. Що б Ви порадили?

Дякую Вам за попередження стосовно Брохвича. Я не писатиму до нього. Почекаю, чи він щось напише. Він дав мені адресу перекладачки у Відні, моєї давньої знайомої. Я їй написав.

Ґомбровичеві Еґґа Гаардт[314] дуже сподобалася, він має намір підтримувати це знайомство у Варшаві, вона справила на нього велике враження.

Мене глибоко зворушують докази Вашої прив'язаності та оте велике бажання допомогти мені. Зичу Вам, щоб Ви змогли винайняти собі помешкання, де б могли й мене гостити під час перебування в Варшаві. Приймаю Ваше приятельське «Ти», але, на противагу до Вас, хотів би почати від усного «Ти». Для мене писання є більш сором'язливим, аніж мовлення. Зрештою, почніть Ви — я спробую.

Спасибі Вам, що віддали мій рукопис до «Wiadomości»[315]. Чи вклали Ви його у конверт і адресували? Може б, Ви були такі ласкаві якогось дня о 4—6 г. зателефонувати, чи отримали рукопис?

За виступ я отримав 50 злотих, потім Мельцер[316] мені дорікнула, що він був занадто коротким.

Додаю листа до Ванди Краґен і прошу Вас ласкаво передати його їй.