Леонід Кравчук - Андрій Анатолійович Кокотюха

Деякі кроки влади і, зокрема, Віктора Ющенка як голови держави Леонід Макарович все ж таки оцінює позитивно. Наприклад, приєднання України до СОТ. «Я вважаю, що це великий крок. По-різному його можна оцінювати, але це крок великий», – говорить він. Має екс-президент свою думку і стосовно просування України в НАТО. «Мені важливо нагадати, як Україна йшла до цього дня – до приєднання до ПДЧ, – наголошує він. – В 1992 році ми підписали з НАТО документ про співробітництво заради миру, така була формула, і працювали з НАТО. Президент Кучма поглибив стосунки наші з НАТО, причому серйозно поглибив, і в 2004 році за його пропозицію Верховна Рада проголосувала фактично за приєднання до ПДЧ, і голосували ми, – я тоді був у парламенті, – соціал-демократи, всі одностайно, і ПР проголосувала. Таким чином, говорити, що це виникло зненацька, це було б просто нечесно перед українським народом». І хоча Леонід Кравчук не є прихильником блокової України, тому що він автор проекту закону про державний нейтралітет України, він і сьогодні вважає: найкраще Україні лишатися нейтральною, позаблоковою державою. Але, виходячи з реалій теперішнього часу, він розуміє: Україна, як держава, не може бути без участі в будь-яких, скажімо, міждержавних, міжнародних структурах, у тому числі і щодо НАТО. «Вона або в НАТО, або в СНД, а так вона не може бути среди тут и между там, як говорять в Одесі», – іронізує Кравчук.

Проте в більшості моментів він – прихильник загальних домовленостей на благо України. Щойно в 2008 році виникла чергова ситуація, коли після розпуску парламенту ставало можливим введення прямого президентського правління, Леонід Макарович констатував: це для президента було б вигідно. І тому що він стає єдиною в країні фігурою, котра зосереджує в себе і владу глави держави, і владу законодавчого органу. І через те, що він регулює відносини в суспільстві через укази, бо іншого виходу немає, і призначає вибори тоді, коли він буде вважати за потрібне. Нарешті, вигода в тому, що це вже нестандартна ситуація, яка межує з надзвичайним станом в країні. «А коли надзвичайний стан – це зовсім інші стосунки, інші дії і взаємодії, – говорить Кравчук. – Тим, хто сьогодні з гарячими головами думає, що це так просто – провести ще одні дострокові вибори, слід подумати, кому вони вигідні. Треба працювати в тих умовах, які є, і не перекладати відповідальність ні на кого, не посилатися і не плакати, що немає законів, немає нормативних актів. Треба працювати, наводити лад в Україні».

Серед політичних лідерів сьогодення Леонід Макарович не бачить саме лідерів, впливових та авторитетних людей. Якщо раніше українські політики могли вирішувати ситуацію, знаходити компромісні рішення і через те лишалися вагомими, то нині подібних особистостей можна перерахувати по пальцях. Між тим Кравчук вважає: справжні політики в країні є. Але їх не допустять до того, щоб вони могли щось, скажімо, не тільки рекомендувати, а брати участь в якомусь розв’язанні морських вузлів. Пояснює він і причини: в Україні кожні вибори – бізнес-проект. Відповідно, до кожних виборів – комерційний підхід. «У нас допускають тих, хто має гроші, хто пробивається різними шляхами. Найперше – через обдурювання електорату і через популізм. Про свої обіцянки потім, після виборів, політики забувають. Тому ті політики, які вже піднялися до більш широкого розуміння ситуації, не будуть допущені до влади», – переконаний він. Навряд чи треба спеціально пояснювати: за подібними словами приховується образа на неможливість хоч якось впливати на ситуацію, маючи при цьому набагато більший досвід, ніж ті, хто тепер при владі.

Крига скресла на початку 2009 року. 24 лютого Леонід Кравчук закликав президента Віктора Ющенка піти у відставку та оголосити дострокові президентські вибори. Про це він заявив в ефірі каналу «Україна» в програмі «Шустер Live». Звернення Кравчука відразу повторили багато інших телеканалів. «Справжній патріотизм президента, Вікторе Андрійовичу, полягає у тому, щоб глибоко зрозуміти ситуацію, власну позицію і прийняти відповідальне рішення – піти у відставку», – заявив перший президент, звертаючись в телеефірі до Ющенка. Позачергові президентські вибори, вважав Кравчук, допоможуть країні вийти з кризи. На його думку, нині діючий президент більше уваги приділяє тому, як утриматися при владі, ніж основним проблемам держави, і для цього він готовий навіть скористатися світовою фінансовою кризою. «Вочевидь Ви бачите вихід (для себе і свого оточення) в свідомому доведенні економічної ситуації до точки кипіння за принципом: чим гірше, тим краще. Невже Ви бачите вихід у запровадженні надзвичайного стану, щоб у такий спосіб залишитись при владі?» – йдеться в заяві.

Перший президент також вважає, що після проведення позачергових президентських виборів потрібно буде переобрати Верховну Раду і сформувати новий Кабінет Міністрів. Лише така черговість заходів, за його словами, приведе до формування ефективної влади і дозволить країні боротися з економічною кризою. Він також розкритикував діяльність Національного банку на валютному ринку. «Як Президент України, як колишній банкір, Ви могли б серйозно вплинути на політику Нацбанку. Але, мабуть, у Вас інша мета. Сьогодні робиться все, щоб знецінити гривню і в такий спосіб поглибити кризу», – наголосив Леонід Макарович. Він також вважає ганебним для України відкрите протистояння між Ющенком і Тимошенко. «Це сором для України – ця боротьба між прем’єром і Президентом», – підкреслив Кравчук. Але після цього виступу відразу з’явилася інформація: про організацію ефіру Кравчука на ТРК «Україна» домовлялися політтехнологи Юлії Тимошенко. Отже, авторитет Леоніда Макаровича все ж таки для якоїсь частини політикуму лишається значним, і виступи не лишилися без уваги, а досвід мусить бути використаним та спрямованим у певне русло. Хоча сам Кравчук категорично заявляє: ніколи не співав і не співатиме з чужого голосу.

Вихід з тіні

Десятихвилинний виступ першого Президента України Леоніда Кравчука в ефірі в прайм-тайм з вимогою до нині чинного президента Віктора Ющенка достроково скласти повноваження став резонансним і викликав бурхливу реакцію в політичному середовищі. Заговорили не лише про «замовний характер» виступу, а й про чергову спробу Леоніда Макаровича повернутися у велику політику. Не було навіть важливо, наскільки і кому на руку такий виступ Леоніда Макаровича, який підкреслює: в його віці та з його статусом першого глави незалежної України він може собі дозволити говорити все, що вважає за потрібне, не озираючись і не боячись нікого. Важлива реакція адресата послання – Віктора Ющенка. Він негайно заявив щось подібне до того, що «не треба діставати з нафталіну деяких політиків», і нагадав про сумнозвісну «кравчучку», що з’явилася за часів правління