Пригоди в оргазмотроні - Крістофер Тернер

«Enemies within the gates», p. 166. Also, «А Stand Against Tymanny», Norwegian physicians and the Nazis Maynard Cohen — Nic Waal heroism, save Jewish orphans, her husbands, Sinners in Summertime.

[«Ворог на порозі», с. 166. Також «Повстання проти тиранії», Норвезькі лікарі та нацисти Мейнард Коен — героїзм Ніки Ваал, рятує єврейських сиріт, своїх чоловіків, Грішники Літа.]

НУХ, 205.

НУХ, 261.

НУХ, Додаток?

Опарін, 32.

Багато з них вважали, що висновки біоелектричних експериментів були психічними: «Хіба ж шизофреніки також не говорять про те, що відчувають електричні потоки у своїх тілах? — коментує Майрон Шараф, додаючи про останній експеримент Райха. Це дослідження запечатало його діагноз психозу для багатьох сучасників».

Єва Райх, зрештою, зустрілася зі своїм батьком, попри чи то саме через спроби Анни Фрейд та Берти Борнштейн відсторонити її від нього. Як каже Лора Райх, вона «перейшла на іншу сторону» наприкінці 1940-х. «Я бився за душу Єви, — писав Райх про свою улюблену доньку 1955 року, — яку отруїли злі, пусті душі». Єва стала однією з найближчих співробітниць Райха, була лікарем та аналітиком-райхівцем, яка спеціалізувалася на лікуванні дітей. «Єва доволі схиблена, — Лора казала мені. — Мені здається, що в неї теж певна ступінь маніакальної депресії. Вона вступає у моделі ідентифікації із поведінкою свого батька, вона ненавидить аналіз, вона не розуміє, що в ньому багато хорошого, вона й справді не розуміє нашої матері, я не думаю, що вона цінувала таланти нашої матері, те, що наша матір вчинила правильно. Вона наче застрягла на шляху і, здається мені, так і не зійшла з нього, вона все ще застрягла на стадії свого життя, що сповнена злості».

Єва Райх, якій зараз 82, живе у Генкоку, маленькому прибережному селищі у штаті Мен, де у 1970-х започаткувала клініку контролю за народжуваністю для тінейджерів, але стан здоров’я не дозволяв їй говорити про своє минуле. Чотири роки тому вона пережила інсульт, через який у неї розвинулася тетраплегія. Її донька, Рената Муаз, яка опікується нею, пояснила мені, що вона «дуже слабка і страждає від дивної форми слабоумства. Я не беруся називати це Альцгеймером, хоча, можливо, це і так, її пам’ять просто у жахливому стані, наче хтось взяв усі її спогади, витягнув з голови, зробив з них салат, і увіпхнув назад».

ВР, 77.

Завзято пропагуючи Райхові дослідження, Нілл став його представником в Англії. Він вислав стосик Райхових книг Г. Д. Веллсу, чоловіку, який і сам у своїй прозі винайшов малоймовірну машину. «Ви вислали мені жахливу балаканину ціломудреного квакання, — відповів Веллс. — У Райха кожне слово стоїть не там, де треба… Навіть проблиску чіткого розуміння немає у цілій низці досліджень. Будь ласка, більше не висилайте мені такого». Нілл злісно захищав Райха, назвавши Веллса Полковником Чинушею: «Ви використовуєте слово “квакання” до чоловіка, якого бездоганним вважав сам Фрейд, чоловіка, який роками прогарував у лабораторії, шукаючи правду». «Будучи Шотладцем», Нілл відшкодував Веллсу поштовий збір. Веллс не прийняв марок. «Ви звете мене Чинушею, — відписав він. — Я зву вас сисунцем».

Щоденник, 91.

Щоденник, 99-100.

Троцький за часів перебування у Норвегії.

Шараф, 230.

Алнес, 75.

НУХ, 255.