Пригоди в оргазмотроні - Крістофер Тернер

вони не схвалювали мастурбацію та сексуальні зв’язки між молоддю, і це дуже спантеличило Райха, адже він почав хвилюватися про статеве життя членів комуни «Більшовик». Його запевнили, що хоч у комуні мешкають лише 30 дівчат, «статеве життя самоврегульовувалося, бо любов можна відчувати без обмежень». Група молоді, яку Райх зустрів, коли відвідував Московську скляну фабрику, також висміювала офіційну доктрину партії й запевняла Райха, що знали «як дати собі раду». Райх дійшов висновку, що їм бракувало сексуальної освіти. Після зустрічі з лікарем із Московського інституту венерології, який встановив, що з числа тих, хто втратив цноту до сімнадцяти років, 61,6 % були невірними в шлюбі, порівняно із 17,2 %, які чекали до свого 21-го дня народження, Райх умовивів, що підлітковий проміскуїтет пришвидшував вимирання інституту сім’ї.(обратно) 193

Того року А. С. Нілл, шотландський фрейдівець та соціаліст, відкрив свою відому вільну школу в Геллерау, передмісті Дрездена. Пізніше переїхав до Саффолка.

(обратно) 194

Був ентузіастом психоаналізу; перебуваючи у вигнанні у Відні 1908 року як журналіст газети «Правда», він потоваришував із Альфредом Адлером. Донька Троцького Зіна також проходила терапію (перш ніж накласти на себе руки). Однак Сталін засудив психоаналіз 1927 року, забороняючи подальший переклад праць Фрейда, і перекрив фінансування Державному психоаналітичному інституту; собача модель біхевіоризму Івана Павлова була офіційно санкціонованою моделлю психології в країні. У Москві Райх палко розповідав про поєднуваність фрейдизму та марксизму в Комуністичній академії Нейропсихіатричного інституту. Одну з Райхових лекцій на тему «Діалектичний матеріалізм та психоаналіз» навіть надрукували в Радянському журналі «Під знаменем марксизму», але Райхові так і не вдалося, попри його відчайдушні спроби підсолодити своїм комуністичним критикам смак психоаналізу, переконати аудиторію, яка до психоаналізу ставилися із недовірою. Наприклад, він замовчував Фрейдове песимістичне, а відтак і не революційне, поняття інстинкту смерті. Станом на 1930-й, як стверджує історик Елізабет Рудінеско, психоаналітичний рух у Росії дуже збавив у своїй активності. 1936 року Фрейдові вчення були офіційно забороненими в Росії; комунізм, як бачимо, став найефективнішими ліками від усіх форм буржуазного неврозу.

(обратно) 195

Ґрета Бібрінґ, подруга Райха та його колега (вона була Райховою наступницею на посаді заступника директора Амбулаторії, коли той поїхав до Берліна), пригадує, що будь-який комуніст, який вступав у аналіз, повинен був здати партійний квиток: «Звучить як оперета, але це правда, комуністів позбавляли партійного білета, якщо вони вступали до аналізу, чи як лікар, чи як пацієнт, себто… аби ті могли провести/пройти аналіз, не зраджуючи партії».

(обратно) 196

RSOF, 56.

(обратно) 197

Джейкобі, 80.

(обратно) 198

RSOF, 44.

(обратно) 199

Як стверджує Пітер Ґей, Фрейд працював над книгою ще задовго до конфлікту з Райхом.

(обратно) 200

RSOF, 56.

(обратно) 201

Твердження.

(обратно) 202

RSOF, 51–52.

(обратно) 203

RSOF, 44, 53.

(обратно) 204

Бертольд Брехт. Берлін, с. 22.

(обратно) 205

С. 11 Місіс Норріс і я.

(обратно) 206

Берлін 229.

(обратно) 207

НУХ, 145.

(обратно) 208