Захват і біль битви. Перша світова у 211 епізодах - Петер Енглунд

108

Після війни вона вестиме до Львова. Сьогодні вона веде до Львіва.

109

Термін залежить не тільки від того, що звуки від обстрілу цього типу зливалися в один барабанний бій, але ще й від того, що вибухи через чисту випадковість іноді звучали дійсно ритмічно.

110

Під Болімовом у січні того самого року. Під Іпром у квітні використовували смертельний хлор. Хмара хлору має зеленуватий колір.

111

Виробником був IG Farben, де використовували побічні продукти після процесу фарбування в текстильній промисловості. Унаслідок отруєння газами в легенях накопичується рідина, і ті, хто важко постраждали, просто задихаються, ніби тонуть у власному тілі.

112

На фронті багато що видавали безкоштовно, наприклад мило, тоді як ті, хто перебували в госпіталях, мусили купувати його за свої гроші. Що було нелегко, оскільки грошове забезпечення було мізерним, а ціни в тих крамницях, що були відкриті, непомірно високі. У своїх листах додому в червні Андресен не тільки з радістю констатує, що вижив у цьому пеклі, але й благає про матеріальну підтримку.

113

У такій категоричній забороні відступати немає нічого нового. Верховне командування повторювало це не раз після прориву 2 травня. Але це було непродуктивно, оскільки змушувало 3-ю армію, яка перебувала в складному становищі, обороняти абсолютно непотрібні позиції, що тільки збільшувало і без того значні втрати.

114

У середині травня супротивник проривався в декількох місцях через Сан, причому так само несамовито, як і під Горліце; але, схоже, цей прорив був зупинений.

115

Флоренс Фармборо не знає, виконували козаки наказ чи грабували село за власним рішенням. Швидше за все, такий був наказ. Російська армія знову почала відступати і застосовувала свою стару тактику — тактику випаленої землі. Із собою намагалися забрати якомога більше ресурсів, зокрема свійську худобу. Водночас вони руйнували все, що доводилося залишити, незважаючи на те, що місцеве населення прирікали на голод і злидні. Саме тоді росіяни перебували на території, що належала Австро-Угорщині, і тому забрали із собою чоловіків призовного віку. Подібну практику застосовували і раніше, хоча і нерегулярно, у зв'язку з наступом у німецькій Східній Пруссії 1914 року. (Тоді росіяни відступаючи забрали з собою понад десять тисяч німців — чоловіків, жінок і дітей.) Планомірне розграбування та спалення не припиняли і після перетину російського кордону, що спричинило страждання власного цивільного населення, для якого війна, зрозуміло, не стала популярнішою.

116

Де Ногалес називає несторіанами сирійців.

117

У грудні вона відвідала Станіслава і переїхала б до нього разом з усією родиною, якби правила не забороняли провозити дітей на окуповані території.

118

Італійська армія, вступивши у війну, не виправдала надій. Перш за все, надто оптимістичний наступ італійців був одразу ж зупинений у скелястих горах, що облямовують кордон, — схоже, саме їхнє існування стало сюрпризом для найбільш тупоголових з італійських генералів. Крім того, італійський наступ спричинив нову мобілізацію слов'янського населення Австро-Угорщини. Воно побачило перед собою мету, за яку можна і життя віддати, на відміну від війни з Росією і Сербією.

119

«Так призначено Богом, що кохані зрештою повинні розлучитися».

120

Заправлений пальним дирижабль міг пролетіти понад дві тисячі кілометрів і чисто теоретично міг протриматися в повітрі кілька діб. Спеціально оснащені дирижаблі могли облетіти майже пів земної кулі.

121

Масштаб африканських відстаней можна уявити з такого факту: військова частина Б'юкенена на кораблі залишила Плімут в Англії, за п'ять днів допливла до Африки, а потім ще двадцять днів пливла вздовж африканського узбережжя, перш ніж дісталася місця призначення — Момбаси у британській Східній Африці.

122

Прикладом подібних побоювань може бути невелика громадянська війна між бурами в Південній Африці, що почалася в серпні 1914 року: місцевий уряд вирішив пристати на бік англійців, незважаючи на те, що війна з Великою Британією завершилася всього 12 років тому, тоді як войовнича меншість, навпаки, жадала реваншу і об’єдналася з Німеччиною. Цей внутрішній конфлікт завершився в лютому 1915 року, коли були переможені останні заколотники, які симпатизували німцям.

123

Тепер це Вільнюс, столиця Литви, як усім відомо.

124

У той час багато офіцерів уже не носили шаблі, що були абсолютно непотрібними, а крім того, ворог міг визначити на відстані, хто саме офіцер.

125

«Вогонь! Вогонь!» (нім.)

126

Але зовсім не тому артилерію і вище командування завжди тримали позаду. У своїх описах очевидці Першої світової війни наводять приклади, коли солдати гинули або отримували поранення від власних снарядів. Генерал французької армії Олександр Персен стверджував у своїй книзі, що вийшла друком 1921 року, «Le massacre de notre infanterie, 1914—1918», що близько 75 тисяч французьких солдатів загинули під час війни через власну артилерію.

127

Частина офіцерів різних армій як і раніше жила згідно з традицією, за якою вважалося нижче власної гідності вбивати самим, і тростина, як і для цивільних, була в той час важливим статусним символом, способом демонстрації того, що її власник не займається ручною працею і не бруднить свої руки. Тростина була, якщо процитувати знаменитого Торстейна Веблена, «зброєю, що задовольняла нагальну потребу варвара. Поводження з цим засобом оборони було зручним для кожного, хто лютував».

128

В Артуа французи втратили понад 100 тисяч чоловік, а англійці — близько 26 тисяч, у той час як успіхи були незначними: зо два відвойованих кілометри, не більше. Першу атаку англійців, 9 травня під Нев-Шапелем, було відбито, негайно пославшись на погану артилерійську підготовку — всього 40 хвилин, обстрілювали тільки з легких знарядь слабко через брак фугасних снарядів. З цієї причини у Великій Британії почався так званий «снарядний скандал», що вилився не тільки в гучні вимоги відставки уряду Асквіта, але й призвів до радикальних перетворень у виробництві боєприпасів та й усієї оборонної промисловості в цілому. Британська громадськість прокинулася до активних дій тільки після цієї кризи, усвідомивши, скільки зусиль потрібно докласти для того, щоб виграти війну.

129

Усі ці приготування не могли виключити той факт, що німці майже всюди утримували висоти і височини. Це залежало від того, що лінія Західного фронту застигла саме там, де німці вирішили зупинити свій відступ (або своє просування вперед). Зрозуміло, вони зупинилися саме на тих територіях, що їм були