Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994—2004 рр. - Поліна Вікторівна Жеребцова

А я бачила свою подругу Вайду. Її сестра вчора вийшла заміж! І Козеріг зібрався одружитись.

Це ж моєму котові на сміх! Він людина самостійна. Але за останніми вчинками — дитя! О! Якби ця дівчина була приємною! А то брехлива і лицемірна.

Зате Лис подарував мені апельсин! І сказав, що я молодець! І можу пишатися своєю чистотою та розумом. Сказав, що він поважає мене! Так несподівано цей чоловік дав мені підтримку. Ну, що встигла, про все попліткувала.

Абдулкаримов. Мені сказали, що таким було прізвище батька мого тата. Тобто мого діда-чеченця. Може, буду письменницею, візьму його за псевдонім.

Зустріла дівчину — Зурхан. Ми торгували в одному ряду влітку 1999-го. Тоді Зурхан було 11 років. Батько, з яким вона торгувала, загинув. А маленька дівчинка швидко стала дорослою.

Царівна

29.04.

Військові російські літаки й вертольоти забули, що тут не поле, а місто з людьми. Літають низько. Пікірують прямо над дахами. Виють дуже противно!

По телевізору сусідів показали померлого Хаттаба. Сказали: «Його отруєно. Помер!» Люди навколо не вірять. Дехто плакав. Говорили про Хаттаба як про душевну, шляхетну й освічену людину. Розповідали: він допомагав російським жінкам шукати солдатів-синів. І живих — полонених, і тіла загиблих.

Майже одночасно підірвали російського генерала Лебедя. Наче одна рука! Генерал не догодив тим, хто був проти війни в Чечні?

Ми боїмося нового загострення ненависті. П’ятого числа — християнський Великдень. Можливі теракти. Ото життя! Хоч узагалі нікуди не ходи. А їсти нічого. Треба торгувати. Дорогу на ринок, найімовірніше, перекриють військові. І не на один день, а на декілька. Що ми будемо жувати в такому разі?

Я малюю в тобі, Щоденнику. Оце — Русалка. Вона пливе задумливо. Її волосся прикриває ніжна шаль. Русалку супроводжує друг — рибка.

Царівна

03.05.

Приїздить наш учитель з карате! Почнуться цікаві заняття! Він складав іспит на чорний пояс. Учора на тренуванні були три дівчини: я, Мар’ям і Седа. Решта — хлопці.

Козеріг скаржився Таїсі, що не може позбутися дівчини-«мимри». Вона виявилась нахабною. Нарешті Козеріг додивився!

Нашим сусідам на поверсі, міліціонерові та красивій Пліткарці, надійшла посилка з ОАЕ. Одяг, долари, касети.

09.05.

Була в гостях у нашої благодійниці Таїси. Дивилася по її великому кольоровому телевізору французький фільм про татусів «Один шанс на двох». У Таїси й електрика, й телевізор!

Коли я повернулася додому, дізналась: у сусідки горе! Помер її батько. І не на батьківщині, а там, в ОАЕ.

Мама забула наклепи та сварки. Ревла разом із нею. Згадувала померлих родичів. Я поїла обох краплями заспокійливої валер’янки та солодким чаєм.

Удень бачилася з Вайдою. Вайда в мене купила книжку. Після цієї покупки торгівля була вдалою.

Уночі, зробивши уроки й зарядку, я захопилася томиком Нізамі. Читала до ранку при каганці:

Простіше поночі піти

за мурашем на лови,

аніж таємний зміст знайти

в моїй, о друзі, мові.

Хтось знати хоче, що в думках,

в душі моїй чаїться?

Простіше носом у пісках

вам вирити криницю!

13.05.

Сьогодні впіймала десятирічну дівчинку Женю з неблагополучної російської родини на крадіжці моєї заколки для волосся. Ми ділилися з нею їжею. Жаліли. Довелося читати мораль. Я сказала:

— Не кради, попроси, я тобі подарую!

І переказала їй уривок із роману В. Гюґо «Знедолені» про благородного священика, злодія-каторжанина та срібні свічники.

Женя заплакала і сказала, що більше не крастиме. Хочеться вірити. Заколку я їй подарувала.

Скоро день народження мами. Я купила їй красиву хустку та халат.

Була в старому дворі. Гостювала в Джимової мами. Довідалась: сусідка Мінат, яка дарувала мені сукні своєї дочки і не раз підбадьорювала нас із мамою олією та гарбузами, відбудувала свій дім.

На святі День перемоги, 9 травня, були теракти. Але мені насточортіло їх описувати, тож утримаюсь.

Торгівлі ніякої. Хоч іди й жебракуй!

Вічно вбога Царівна

17.05.

Учора була в школі. Здала письмові роботи. Клопоталася про дозвіл скласти іспити з 11-м класом. Мені усно дозволили. Сподіваюсь на перемогу!

Мамі виповнилось 52 роки. Скільки років такого життя витримає її хворе серце?

Учора на тренуванні з карате не було жодної дівчини. Я і 60 хлопців! Жах!!!

Давня проблема: вирішили закрити ринок. Побудувати той самий спортивний комплекс. А де ми будемо заробляти і що ми будемо їсти?

21.05.

Нові сусіди, які теж працюють у міліції, як і чоловік Пліткарки, — страшні. Пиячать. І це — міліція?! Їх уже встигли налаштувати проти нас. Гадаю, Пліткарка.

Сьогодні ця жінка викинула коника, поки я була в школі. Групі людей, які прибирають сміття в нашому дворі, не соромлячись, під нашими вікнами вона у відповідь на слова про мене: «Яка Поліна-Патимат дівчинка гарна. Багато працює, вчиться, дбає про матір», — сказала, що я «знайома» (!) з російськими військовими. «Люди кажуть, — значуще закочуючи очі, брехала Пліткарка, — її часто бачать на постах».

Мама не витримала, почувши нісенітницю з балкона. Висловилася хитрючій сусідці, що бруд на чисте безкарно не ллють! І що вона попросить Всевишнього помститися наклепниці. Брехуха одержить «винагороду» за брехливі слова. Страждатиме. Ще мама побажала, щоб сусідські діти так працювали, так хворіли й були так поранені, як я.

— І поголодувати не завадить — мозок проясниться! — додала мама в гніві.

Тепер уже півдня мама плаче. При цьому вона постійно тримає праву руку на Зеленій книзі. Носить її за собою з кімнати в кухню і назад.

Я пишу уроки. І тебе, мій Щоденнику.

Ми зробили висновок: Пліткарка продовжує мститися за рідню. Ту, з якою ми боролися, відстоюючи Валю й Альонку. Інших причин немає.

Царівна Будур

25.05.

Привіт, Щоденничку!

Я дала дівчинці Мар’ям із карате книжку про йогу. Ту саму, що стала мені несподіваним подарунком від жінки, яка від’їжджала до Бразилії. Бачила Седу. На тренуваннях вона старається. Седа найстарша з нас, їй 28 років. Не має чоловіка й переймається. Виглядає собі когось, хто може ним стати. Це її секрет!

Із дружиною міліціонера, Пліткаркою, ми вороги, це ясно. Але зі східною впертістю, як тут уміють, ми продовжуємо спілкуватись. Я зовні помирила її і маму. Не битися ж на одному поверсі щодня? Ну бреше людина. А інші взагалі вбивці й наркомани!

У нас навіть була спільна пригода 23 травня. О 4.00