Маленькі дикуни - Ернест Сетон-Томпсон

Повернення ферми за сенгерськими звичаями треба було відсвяткувати. Калеб запросив до себе Рафтенів, Бернсів і Бойлів (старий Бойль був щирим другом Калеба). Та в центрі уваги були індіанці, адже Калеб розумів, що ця подія відбулася саме завдяки їм.

У Калеба Ян познайомився з чотирма хлопцями: своїм однолітком смаглявцем Веслі Бойлем, його братом Пітером — гладунчиком із ластовинням на обличчі, їхнім кузеном Чарльзом Бойлем та Сайрусом Дігбі, міським хлопчиком, що приїхав до родичів на літо. Сайрус був таким чепуруном, що навіть тут, на фермі, носив білі манжети.

Усім їм сподобалось життя сенгерського індіанського племені, тож вони одразу вирішили утворити нове плем’я. Більшість хлопців носили прізвище Бойлів, от вони й вирішили назватись бойлерами.

За Верховного Вождя в них був Веслі — природжений лідер. Він мав гачкуватий ніс, темне волосся й карі очі, за що отримав індіанське ім’я Чорний Яструб. Міського хлопчину — задаваку й лінюха — прозвали Голубою Сойкою. Пітер Бойль став Баранцем,[14] а Чарльз, за свій незвичайний сміх і нерівні зуби, що стирчали вперед, — Рудою Білкою.

І з першого ж дня між племенами спалахнула ворожнеча. Сенгерці (не без підстав) вважали себе більш досвідченими лісовими мешканцями. Бойлери ж вважали, що знають не менше, а то й більше, до того ж за чисельністю вони переважали своїх суперників.

Тож не дивно, що між племенами невдовзі відбулося бойовище. У хід пішли кулаки й багнюка. Бій закінчився унічию. У двобої, який вирішили влаштувати між Головними Вождями, переможцем вийшов Чорний Яструб. Тож скальп Дятла перейшов Чорному Яструбу. Бойлерів охопила ейфорія. Вони намагалися захопити ворожий бівуак, але не спромоглися на це.

Ще в одному бою сам на сам Гай переміг Чарльза й одразу ж повернув свій скальп.

Після останнього поєдинку вождів Маленький Бобер зробив виклик Чорному Яструбу. Вождь бойлерів зневажливо прийняв його і… переміг, здобувши другий скальп. Маленький Бобер, з підбитим оком, залишив поле бою.

В Боннертоні Яна вважали тихим боязким хлопчиком. Його надто опікали батьки, а тут, у Сенгері, він почувався вільним, тож і змінився до невпізнанності. Янові було дуже приємно усвідомлювати, що Рафтен, голова сім’ї, ставиться до нього з пошаною. Хлопець відчув упевненість у собі. Лісове життя зміцнило його здоров’я, загартувало волю і привчило покладатись на самого себе.

Наступного дня, коли бойлери прийшли на їхній бівуак, Ян, на загальний подив, знову викликав Чорного Яструба на двобій. І справді, Яну довелося зробити над собою величезне зусилля, адже одна справа викликати на двобій значно слабшого за себе противника, і зовсім інша — свідомо вступити в бій з тим, від кого напередодні тобі добряче перепало. Рік тому він нізащо в світі не наважився б на такий вчинок.

Ян підмітив, що Чорний Яструб шульга, от він і надумав скористатися з цього. Кожного здивував Янів учинок, та як усі раділи, коли Маленький Бобер отримав блискавичну перемогу!

Тріумф Маленького Бобра надихнув сенгерських індіанців, і вони прогнали бойлерів з поля бою. Сем та Ян захопили по скальпу.

Після переможного побою сенгерці скликали Раду, де вирішено було влаштувати дикі танці навколо багаття. На цей захід вони запросили свого Шамана.

Після танцю Вождь Бобер, з розфарбованим обличчям — щоби приховати ганебний синець — виголосив промову. Він був упевнений, що бойлери шукатимуть підмоги і неодмінно здійснять на них набіг. Аби врятувати становище, він запропонував сенгерцям поповнити плем’я.

— Та я цього Чарльза миттю повалю! — похвалився Гай, здіймаючи свій скальп над головою.

— А я б на вашому місці, — запропонував Шаман, — уклав мир із ворожим племенем. Ви як переможці маєте почати переговори.

Ось так і відбулася мирна зустріч племен у повному бойовому розфарбуванні.

Першим почав Вождь Дятел:

— Брати Вожді! Пропоную припинити кровопролитні війни й жити у дружбі. Давайте забудемо всі образи й утворимо одне плем’я — тоді нам житиметься значно веселіше.

— Це можна! — відповів Чорний Яструб. — Ось тільки всі воїни племені називатимуться бойлерами.

Ми переважаємо чисельно. Я ж залишусь Головним Вождем.

— Із Шаманом нас стільки ж, як і вас. Ми маємо кращий бівуак, у нас є загата для купання. Наше плем’я давнє.

Та після згадки про загату можна було вже нічого не говорити. Бойлери одразу ж поступились. У розпорядженні воїнів було лише десять днів. Сенгерцям продовжили відпустку ще на тиждень. Отже найдоцільніше було провести цей час на бівуаку біля загати. Питання про назву розв’язав Маленький Бобер.

— Воїни бойлерів! — сказав він. — Індіанські племена звичайно поділяються на клани. Ми залишимось Сенгерським кланом, а ви — Бойлерським, та всі ми живемо в Сенгері, тож і плем’я наше має називатись племенем сенгерських індіанців.

— А хто буде Головним Вождем?

Чорний Яструб не бажав підкорятися Дятлу, якого він переміг, а Дятел навіть не думав поступитися місцем Вождю нижчого племені. Прозвучала пропозиція обрати Головним Вождем Маленького Бобра, але Ян відмовився — він не хотів образити друга.

— Я б на вашому місці не поспішав із Головним Вождем. Спершу придивіться один до одного, а потім і вирішите, — запропонував Шаман.

Протягом наступних двох днів усі натхненно працювали на бівуаку. Зводили тіпі й ліжка для бойлерів, робили луки й стріли. Маленький Бобер зладнав для себе новий лук. Потім відбулося полювання на оленя. На всіх встигли зробити тільки два луки, та хлопців захопила ця забавка, під час якої бойлери переконались, що не вельми обізнані у лісовому житті. А