Карбід - Андрій Степанович Любка
— Я теж думаю, що мають робити професіонали. Якщо ви справді хочете мати тунель уже восени цього року, то копачі могил вам не допоможуть. Треба фахівців, тоді все буде швидко і без геморою, — закинувши ногу на ногу, сказала Дияволиця.
— А де цих професіоналів узяти? Може, дамо оголошення в газету? Чи стовпи об'явами обклеїмо? — поцікавився мер, терпіння якого вже балансувало на межі.
— Я б міг допомогти, якраз скоро має прибути нова партія пакистанців, от і можна їх переконати рити тунель, а не йти через гори й ліси. Так усі будуть задоволеними: платити їм не треба, розбовкати вони нікому не можуть, бо самі усіх бояться, до того ж у них буде мотивація робити роботу швидко, адже цей тунель і виведе їх у Європу, — сказав Геній Карпат і схрестив руки на грудях.
Задзеленчав телефон. Мер підняв слухавку:
— Алло! Що? Який в пизду ярмарок фруктів?! Не морочте мені голову! Дзвоніть до заступника по такій хуйні! Що??! Ідіть на-хуй, на-хуй! Зрозуміли? — пояснив своє ставлення до агропромислового комплексу Золтан Барток, після чого щосили хряснув слухавкою по телефонному апарату. — Ярмарок... Хуярмарок! На чому ми там зупинилися?
— Пакистанці... — несміливо нагадав Мірча.
— Хуянці! Які в пизду пакистанці?! Ви мене справді у в'язницю загнати хочете! Щоб центром міста бігала орда пакистанців з лопатами! Ну от що ви пропонуєте мені? Ви мене хочете добити й поховати, щоб у Ведмедева не було мера, ось чого ви хочете. Щойно мудра жінка сказала нормальною мовою: фахівці. Фахівці, розумієте? Не хуйці, а фа-хів-ці!
— Тоді у мене є пропозиція, — зненацька втрутився Тис, і всі з подивом глянули на нього. — Якщо нам потрібні фахівці, то їх слід шукати там, де вони є. А у Ведмедеві ж є ПТУ, а там є спеціальність «будівельна справа», треба піти туди, придивитися..
— Так, хто привів сюди цього телепня? Яке піти придивитися? У липні піти придивитися? Ти ще зроби підкоп під аудиторію, щоб придивитися таємно. Як важко працювати з дебілами! — скрушно промовив мер і витер лисину вже й так мокрою хусткою.
— По-перше, я не дебіл, а автор ідеї проекту, — підняв Тис угору вказівний палець.
— А по-друге, я тебе зараз вижену звідси! І що з того, що ти автор, я ж тебе питаю, що далі робити? Да-лі. Чуєш? І без візитів у публічні місця, без білбордів з оголошеннями. Що робити далі так, щоб про це ніхто, ніхто не дізнався?
— Ну, але в підсумку про це дізнаються всі, — не вгавав Тис. — Коли ми закінчимо рити тунель, то всі сорок мільйонів українців через нього пройдуть, так що втримати це в таємниці буде важко.
— Які ще це сорок мільйонів українців? — не зрозуміла Дохторка.
— Е, та він хоче, щоб через цей тунель пройшла євроінтеґрація України. Якщо Євросоюз офіційно закриває перед нами, українцями, кордони, то щоб вони потрапили туди неофіційно, — зітхнувши, глузливо розжував слова Ікар.
— А через сраку він не хоче, щоб пройшла євроінтеґрація? — не втрималася дама.
— Попрошу тут не вживати пейоративних виразів, коли йдеться про майбутнє України! — обличчя Тиса враз набуло урочистого виразу, а голос став піднесеним. — Сьогодні, після Євромайдану, після агресії Росії, Україні конче необхідний новий вихід. Уже було вікно в Європу, були й двері, і ворота, і кордони. Тепер настав час побудувати тунель, раз усе інше не спрацювало. Українці і закарпатці зокрема завжди плекали мрію про об'єднання з матір'ю-Європою, тож ми лише інструмент у руках народного генія! Нікому так не залежить на відкритті кордонів, як затисненим між горами й шлагбаумами закарпатцям! Нам тут просто повітря бракує вже! І наш подарунок Україні буде в тому, що саме ми відкриємо їй шлях у Європу, саме закарпатська патріотична земля стане місцем єдності!
— Як же важко все-таки працювати з дебілами, — втомлено й дещо розчаровано повторив мер. — Не знаю, чого ти там учиш наших дітей, але розуму у тебе самого — кіт наплакав. Звідки ти взяв, що закарпатцям хочеться, щоб відкрили кордони? Так, ми живемо в області, яка має кордони з чотирма державами. Так, ми століттями живемо тут між Сходом і Заходом, на перехресті культур, я повторюю це з виступу у виступ. Так, ми найзахідніша область України. Погоджуюся, українці вийшли на Євромайдан за Європу, за право також бути європейцями, у тому числі мати право вільного пересування. Нагадаю, якщо хтось забув, що я хоч і був посадовою особою, хоч і був членом Партії регіонів, але майже одразу підтримав Євромайдан — у середині лютого. А на початку березня зробив про це й офіційну заяву. Так що я — думаю, тут ніхто не зможе заперечити — був в авангарді революції, у перших рядах. Але! Треба ж розуміти: якщо Україні й вигідна євроінтеґрація, то для нас, закарпатців, це — смерть. Без кордонів ми всі тут пропадемо. Хай нас вважають другим сортом, аби лише були кордони! Чим побільше кордонів! Бо там, де є кордон, там завжди є контрабанда. А контрабанда — це Біблія, Тора і Коран закарпатців. Думаєш чому, Тисе, закарпатці, хоч і живуть у найзахіднішій області України, на всіх виборах голосували за проросійську Партію Регіонів і Януковича? Бо вони говорили про єдність із Росією, а це автоматично означає проблеми з Європою, тобто передбачає існування тут кордонів. Повір, що наші священики правитимуть служби в храмах, молячись, щоб не дай Боже не скасували кордони. Бо якщо їх знімуть, то зникне й сенс контрабанди, а ми всі тут з голоду повизидихаємо. Бо чим тут ще займатися? Піде закарпатець працювати на фабрику чи завод? Ніколи. Нам потрібні кордони і, якщо буде треба, то я за свої гроші збудую бодай кілометр кордону і сам його пильнуватиму!
Після цих слів усі застигли. Тис побуряковів, потім зненацька зблід. Нарешті промовив:
— Ви так нічого й не зрозуміли. Я знав, що важко буде зібрати команду однодумців. Але мусив їх знайти, бо в мене була ідея, варта життя. Ви спраглі дурної наживи, тридцяти срібняків, за які готові
