Поетичні твори, літературно-критичні статті, Андрій Самойлович Малишко
«А ти все та ж, як мати у надії...».— Вперше надруковано в газ. «Літературна Україна», І965, 1 січня.
Зберігся автограф: ф. 22, оп. 1, спр. 245, с. 14'.
Подається за вид.: Твори. В 10-ти т., т. 5, с. 205—206.
«її земні розгони і простори...».— Вперше надруковано в газ. «Літературна Україна», 1965, 1 січня.
Зберігся автограф* ф. 22, оп. 1, спр. 245, с. 15.
Подається за вид.: Твори. В 10-ти т., т. 5, с. 6.
«У нас кохати — полюбить сповна...».— Подається за вид.: Твори, В 10-ти т., т, 5, с. 207.
«Ось той місток, де я колись ходив...».— Вперше надруковано в газ. «Літературна Україна», 1965, 1 січня.
Зберігся автограф: ф. 22, оп. 1, спр. 245,_с. 16.
Подається за вид.: Твори. В 10-ти т., т. 5, с. 207—208.
«Його змололи, і змісили вкрай...».— Вперше надруковано в газ. «Літературна Україна», 1965, 1 січня.
Зберігся автограф: ф. 22, оп. 1, спр. 245,^ с. 19.
Подається за вид.: Твори. В 10-ти т., т. 5, с. 210.
«Заводять пісню з клекотом розлуки...».— Вперше надруковано в газ. «Літературна Україна», 1965, 1 січня.
Зберігся автограф: ф. 22, оп. 1, спр. 245, с. 24.
Подається за вид.: Твори. В 10-ти т., т. 5, с. 211—212.
1 Швачка Микита — один з керівників гайдамацьких загонів Коліївщини (1768), що діяв в районі Василькова, Фастова, Білої Церкви, Богуслава.
«Під круглим місяцем, ополуночі...».—Подається за вид.: Твори. В 10-ти т., т. 5, с. 212.
«Від помідорів рооісевіє лан...».— Вперше надруковано в газ. «Літературна Україна», 1965, 1 січня.
Зберігся автограф: ф. 22, оп. 1, спр. 245, с. 21.
Подається за вид.: Твори. В 10-ти т., т. 5, с. 213.
«В нас назви сіл — як кремінь на ударі...».— Вперше надруковано в газ. «Літературна Україна», 1965, 1 січня.
Зберігся автограф: ф. 22, оп. 1, спр. 245, с. 22.
Подається за вид.: Твори. В 10-ти т., т. 5, с. 213—214.
«Тепер за стіл сідають гречкосії...».— Вперше надруковано в газ. «Літературна Україна», 1965, 1 січня.
Зберігся автограф: ф. 22, оп. 1, спр. 245, с. 23.
Подається за вид.: Твори. В 10-ти т., т. 5, с. 214—215.
«У гречкосіїв є веселі дні...».— Вперше надруковано в газ. «Літературна Україна». 1965, 1 січня.
Зберігся автограф: ф. 22, оп. 1, спр. 245, с. 25.
Подається за вид.: івори. В 10-ти т., т. 5, с. 215.
«Квітчається в калину із артілі...».— Вперше надруковано в таз. «Літературна Україна».. 1965, 1 січня.
Зберігся автограф: ф. 22, оп. 1, спр. 245, с. 26.
Подається за вид.: Твори. В 10-ти т., т. 5, с. 216.
«А вже в роботі в ник усе до ладу...».— Вперше надруковано в газ. «Літературна Україна», 1965, 1 січня.
Зберігся автограф: ф. 22, оп. 1, спр. 245, с. 28.
Подається за вид.: Твори. В 10-ти т., т. 5, с. 216—217.
ІЗ ЦИКЛУ «СОНЕТИ ВЕЧОРІВ»
Зберігся машинописний текст всього циклу з правкою автора: ф. 22, оп. 1, спр. 245, є. ЗО—47. Автографи цих творів не збереглися.
«У вечорах, що встали як вітрила...».— Вперше надруковано в журн. «Дніпро», 1965, № 3, с. 34.
Подається за вид.: Твори. В 10-ти т., т. 5, с. 218.
1 Кармін — яскраво-червона фарба, яку добувають з комахи ко-шеніль.
«Ті вечори осінні — як напій...».— Вперше надруковано в журн. «Дніпро», 1956, № 3, с. 34.
Подається за вид.: Твори. В 10-ти т., т. 5, с. 218—219.
«В нас вечори не знають суєти...».— Впеоше надруковано в журн, «Дніпро», 1965, № 3, с. 35.
Подається за вид.: Твори. В 10-ти т., т* 5, с. 219—220.
«Заходять в гості люди й сивий дід...».— Вперше надруковано в жури. «Дніпро», і 965, № 3, с. 35.
Подається за вид.: Твори. В 10-ти т., т. 5, с. 220.
«Кінчиться звада потаємних стріч...».— Вперше надруковано- в журн. «Дніпро», 1965, № 3, с. 35.
Подається за вид.: Твори. В 10-ти т., т. 5, с. 221.
«У вечорах осінніх є принади...».— Вперше надруковано в журн. «Дніпро», 1965, № 3, с. 36.
Подається за вид.: Твори. В, 10-ти т., т. 5, с. 221—222.
«У хаті тиша, з димом від махорки...».— Вперше надруковано в жури. «Дніпро», 1965, № -3, с. 36.
Подається за вид.: Твори. В 10-ти т., т. 4, с. 222—223.
1 Лорка (Гарсіа Лорка) Федеріко (1899—1936) — іспанський поет і драматург, розстріляний фашистами.
2 Л у м у м б а- Патріс-Емері (1925—1961) — прогресивний діяч Конго (Кіншаса) засновник і керівник партії «Національний конголезький рух», прем’єр-міністр Конго, убитий прислужниками бельгійських колонізаторів.
«Не змокли на дощі порохівниці...».— Вперше надруковано в журн. «Дніпро», 1965, № 3, с. 36.
Подається за вид.: Твори. В 10-ти т., т. 5, с. 223.
«Його вели в кайданах до Сибіру...».— Вперше надруковано в журн. «Дніпро», 1965, № 3, с. 36.
Подається за вид.: Твори. В 10-ти т., т. 5, с. 224.
«І знову крик, і січа, і луна...».— Подається за вид.: Твори. В 10-ти т., т. 5, с. 224—225.
«Сваволя й гніт в’ялили край журбою...».— Подається за вид.: Твори. В 10-ти т., т. 5, с. 226.
1 Нуда — нудьга, туга (обласне).
«Не поклонявсь оздобі царських врат...».— Подається за вид.: Твори. В 10-ти т., т. 5, с. 227.
«Чекав добра на вибиті лани...».— Подається за вид.: Твори. В 10-ти т., т. 5, с. 227—228.
«Не віддзвеніли повені блакитні...».— Вперше надруковано в журн. «Дніпро», 1965, № 3, с. 37.
Подається за вид.: Твори. В 10-ти т., т. 5, с. 228—229.
1 Чумак Василь Григорович (1901—1919) — український поет, розстріляний денікінцями.
«І стеле шлях безсмертя Чумакові...».— Вперше надруковано в журн, «Дніпро», 1965, № 3, с. 37.
1 Ічня — місто Чернігівської області, тут народився В. Чумак.
2 Г е р о ст а т — ефесець, який 356 р. до н. е. спалив прекрасний храм Артеміди Ефеської, щоб обезсмертити своє ім’я; славолюбець, що добивається слави будь-якою ціною.
■ «Встають мої світанки корчуваті...».— Подається за вид.: Твори. В 10-ти т., т. 5, с. 230.
«Крізь вечори, мов корінь у саду...».— Подається за вид.: Твори. В 10-ти т., т. 5, с. 230—231.
ІЗ ЦИКЛУ - «СОНЕТИ синього квітня»
«Отак
