Чорні запорожці. Спомини командира 1-го кінного полку Чорних запорожців Армії УНР. - Петро Гаврилович Дяченко

Направо від ставу, вверх, послано розвідку, котра небавом донесла, що за хатами, по тім боці на вигоні, чути рух, голоси і вигуки. Команданти запевняли своїх червоноармійців, що "пєтлюровцев" небагато, і взагалі намовляли йти в наступ на село. Але в "таваріщів" мало було охоти йти до села, відки їх тільки що вибили.

З того приводу, що поночі дуже тяжко було орієнтуватися в селі, тим більше що ніхто не знав ні села, ні околиць, а по-друге, решта села за ставом зовсім була нерушена Запорожцями, бо просто не ризикували його займати, маючи позаду став і за греблею більшовицьку піхоту, — командант полку наказав залишити село й відійти у висхідне положення.

За деякий час полк відійшов, залишаючи в селі як заставу 3-тю сотню. Сотня розташувалася в хатах, виставивши стійки й виславши роз'їзди. Цілу ніч застава була в поготівлі, не випускаючи з рук рушниць. Над ранком з'ясовано, що в Багринівцях уже нікого немає. Більшовики відійшли на Літин.

Нащо ви, чортові діти, випустили живого комбрига! — гукав командант сотні до ескорти. — От, бач, хотілося похвастати перед штабом армії, що впіймали таку велику і важну птицю, а птиця-то і втекла.

Ми його ще впіймаємо, не журіться, пане сотнику, — відповідали козаки.

Та я в цьому й не сумніваюся, — казав сотник, усміхаючись.

У цей мент прийшло повідомлення від штабу полку, що з 12 год. ночі 18 на 19 жовтня установлено завішення зброї (перемир'я. -Ред.~) на цілому фронті з більшовиками — від Дністра до Німану.

Наслідки нічного наскоку Чорних запорожців на Багринівці були досить показові. Окрім відкинення ворога, майже без втрат з боку Запорожців, аж до Літина, полк захопив багато полонених, кілька кулеметів, масу рушниць, гурт худоби й величезний, у 100 фір, обоз із майном. Крім того, полк набув значну кількість верхових коней, що було найціннішим для нього.

Втрати полку — 2 козаки забиті й один поранений. Багато полонених одразу попросилося, щоби їх прийняти до полку. Прийняли тільки українців і татар, яких залічили до пластунського куреня.

Монкевич Б. Нічний наступ Чорних запорожців на с. Багринівці //Літопис Червоної Калини. -1933. — Ч. 10. — С. 14–16.

Неповний список старшин і козаків 1-го кінного полку Чорних запорожців Армії УНР

АЗАРОВА Олександра. Сестра-жалібниця і лікар полку Чорних запорожців, належала до санітарної чоти немуштрової сотні.

АКУЛІЧ Семен. Козак немуштрової сотні полку Чорних запорожців. АНДРІЄЦИН Петро. Козак гарматної сотні полку Чорних запорожців. АНДРІЇВ Петро. Козак 3-ї сотні полку Чорних запорожців. АНДРУЩЕНКО Борис. Козак, згодом командир 4-ї сотні полку Чорних запорожців.

АПОСТОЛ Андрій. Козак 2-ї сотні полку Чорних запорожців. АРТЮШЕНКО Юрій Митрофанович (15.04.1899, с. Котельва Харківської губ., нині райцентр Полтавської обл. — 15.02.1990, Чикаго, СІЛА). Військовий і громадсько-політичний діяч, журналіст; член Ради Українського військового клубу ім. гетьмана Павла Полуботка (1917), хорунжий 2-го Запорозького полку 1-ї Запорозької дивізії і полку Чорних запорожців, заступник голови Українського національного об'єднання, редактор "Українського вісника" (1937–1940).

Організатор 1-ї української сотні в Житомирі. Після незаконного арешту полковника Петра Болбочана на знак протесту покинув "регулярне" військо і пішов у повстанці. Один із засновників Легії українських націоналістів, що постала в Подебрадах 1925 року. Випускник Української господарської академії в Подебрадах. Член ОУН. 1934 року на вимогу польської влади уряд ЧСР відмовив йому у праві проживання. Жив у Німеччині, Румунії, Болгарії, Туреччині, Греції, Італії, знову в Німеччині, де нарешті 1937 року легалізувався. Від 1950 р. — у США. Співпрацював із різними українськими виданнями ("Самостійна Україна", "Українське слово", "Новий шлях", "Свобода" та "Наш клич"). 1966 року в Чикаґо вийшли його спогади "Події і Люди на моєму шляху боротьби за Державу. 1917–1966". Військове звання — сотник Армії УНР (з 1.6.1921; підвищений 1961), майор.

АРТЮШКОВ Іван. Козак 4-ї сотні полку Чорних запорожців.

БАБАН Грицько. Козак немуштрової сотні полку Чорних запорожців.

БАБІЙ Афон (? -1.10.1920, с. Щедрова, тепер Летичівського р-ну Хмельницької обл.). Козак полку Чорних запорожців. Загинув у бою проти більшовиків.

БАКАЛО Анатоль. Чотовий ординарної чоти та бунчужний полку Чорних запорожців. Поранений 18 травня 1920 р. у бою з котовцями під с. Кетроси.

БАКЛАНІВ Степан. Козак 3-ї сотні полку Чорних запорожців.

БАЛАКЛИЙ (БАЛАКШІЙ?) Іван. Козак 3-ї сотні полку Чорних запорожців.

БАЛАКОВ Грицько. Козак пластунської сотні полку Чорних запорожців.

БАЛИЦЬКИЙ Левко Миколайович (2.08.1893, с. Богопіль Балтського пов. Подільської губ., тепер м. Первомайськ Миколаївської обл. — після 10.08.1921). Військовий діяч; старшина Запорозького кінного полку імені Костя Гордієнка (03.1918), командир 1-го куреня полку Чорних запорожців, в. о. командира полку Чорних запорожців (09.1920). Військові звання-поручник російської армії, підполковник Армії УНР. Учасник Кримської операції військ УНР. У кінному дивізіоні ім. П. Болбочана із січня 1919 року.

БАНДОВСЬКИЙ Василь. Козак кулеметної ватаги полку Чорних запорожців.

БАНДУРА Олекса (? - 15.04.1920, м. Вознесенськ, тепер Миколаївської обл.). Козак полку Чорних запорожців. Загинув у бою проти більшовиків.

БАРАНІЙ Яків. Козак немуштрової сотні полку Чорних запорожців.

БАРАШЕТИН Павло. Козак гарматної сотні полку Чорних запорожців. БАРДАКІВ Василь. Козак 3-ї сотні полку Чорних запорожців. Лицар Залізного хреста Армії УНР.

БАСЮК Микола. Чотовий 2-ї сотні полку Чорних запорожців. Лицар Залізного хреста Армії УНР.

БАЧИНСЬКИЙ Микола. Козак немуштрової сотні полку Чорних запорожців.

БЕНЗИК (БЕНЗІК, БЕНДЗІК) Михайло. Хорунжий 2-ї чоти кінної сотні 2-го Запорозького полку та полку Чорних запорожців. Лицар Залізного хреста Армії УНР.

БИБІЧ Іван. Козак немуштрової сотні полку Чорних запорожців.

БІЛАНЮК Мартин. Козак гарматної сотні полку Чорних запорожців.

БІЛЕНЬКИЙ Андрій. Козак 1-ї сотні полку Чорних запорожців.

БІЛІНСЬКИЙ Дем'ян. Козак 1-ї сотні полку Чорних запорожців.

БЛАГО (БЛАГОВ) Іван. Військовий урядовець, командир кінної сотні 2-го Запорозького полку.

БЛОЩАНЕВИЧ Микола. Начальник штабу Київської дивізії. Сотник Армії УНР.

БОГАЄВСЬКИЙ Олександр. Командир 1-ї сотні дивізіону ім. Петра Болбочана та 1-ї сотні полку Чорних запорожців (1919). Лицар Залізного хреста Армії УНР. Військове звання — хорунжий Армії УНР.

БОГОВІНОВ Панас. Козак 1-ї сотні полку Чорних запорожців.

БОЖЕДАЙ Леонід. Козак 2-ї сотні полку Чорних запорожців.

БОЖКО. Ад'ютант оперативного відділу 2-ї Запорозької дивізії, заступник командира і т. в. о. командира Окремого кінного партизанського дивізіону ім. П. Болбочана, заступник командира полку Чорних запорожців. Служив у Дагестанському полку Дикої дивізії. Георгіївський кавалер. 31 серпня 1919 р. зірвав у Києві російський прапор і кинув під ноги коневі Володимира Сальського. Військові звання — ротмістр російської армії, підполковник Армії УНР.

БОНДАР Трохим. Козак гарматної сотні полку Чорних запорожців.

БОРОДАВКА Йосип. Козак 3-ї сотні полку Чорних запорожців.

БОРСУК (БУРСУК) Олександр. Козак 2-ї сотні полку Чорних запорожців. Лицар Залізного хреста Армії УНР.